ЗАЯВА політвиконкому та парламентської фракції Соціалістичної партії України

Політичні авантюристи підвели Україну до критичної межі. Криза, для якої немає ні політичних, ні економічних, ні правових підстав, яка штучно створюється безвідповідальними, безголовими діями групи політичних банкрутів, може перерости в катастрофу української державності, трагедію нашої молодої демократії. Паразитуючи на труднощах у газовій сфері, які ж самі і спровокували, спекулюючи на болючих для народу житлово-комунальних тарифах, вину за які несуть ті політичні сили, які перебували при владі після 2004 року, ця група хоче будь-що зупинити позитивну динаміку в економіці, що спостерігається після створення в результаті парламентських виборів нової правлячої коаліції, торпедувати побудовану на прогресивних європейських засадах політичну реформу, повернути Україну до феодально-середньовічного устрою влади під проводом олігархічно-кумівських кланів.

Банальна боротьба за новий переділ власності, за експлуатацію владного корита, видоювання державного бюджету заради власної наживи видається за відстоювання народних інтересів. На повний хід включено машину безчесної дискредитації влади і політичних сил правлячої коаліції національної єдності, фактично розв’язано інформаційну війну із зомбуванням масової свідомості і навішуванням образливих ярликів заради досягнення підступної мети — державного перевороту шляхом перевиборів Верховної Ради України. В суспільство вноситься бацила популізму, здатна довести країну до економічного краху.

Гідна жалю і усвідомлення історичної провини та обставина, що купка дрібних політичних інтриганів і провокаторів фактично взяла в облогу державний інститут Президента України. Боячись історичної перспективи, яка їм нічого доброго не віщує, жахаючись неминучої відповідальності за бездарність і допущені зловживання на високих державних постах, лідери так званої опозиції та олігархи, які їх обслуговують, штовхають Віктора Ющенка до безтямного і безвідповідального кроку — припинення повноважень обраної торік Верховної Ради. Кроку, для якого у Президента немає жодних конституційних підстав. Кроку, за здійснення якого йому жорстоко помститься не тільки історія, а й нинішня Україна, яку самопроголошені вожді та вождики підводять до громадянського конфлікту.

Не можна вважати нормальним, що Президент, який би мав опікуватися розвитком держави, добробутом її громадян, оновленням та примноженням її виробничого і науково-технічного потенціалу, запобіганням техногенних катастрофічних явищ, весь свій робочий час віддає боротьбі за повернення неналежних цьому інституту влади повноважень, фактично — війні з Конституцією, використовуючи при цьому прямий тиск на Конституційний Cуд. Братання з недавніми своїми опонентами, яких він сам звинувачував у діяннях, небезпечних для правової держави, змушує суспільство засумніватися у щирості дій Президента, його намірів відвернути національну катастрофу, в яку втягують країну фігляри і підлипайли різних мастей. Україна не пробачила б йому, коли б під впливом лукавих фарисеїв з дрібноінтриганської партії війни у своєму оточенні він зробив згубний для держави і народу крок, і тут не може бути ні опорою, ні підмогою розгул охлократії під проводом газових спекулянтів та політичних провокаторів, найнятих на роль термінаторів.

Політвиконком і фракція Соціалістичної партії України у Верховній Раді нагадують Президентові про покладену на нього Конституцією України місію гаранта дотримання прав і свобод її громадян, про відповідальність за долю держави і демократії і вимагають від нього адекватних дій, які б забезпечили дотримання конституційного порядку, нормальне функціонування всіх інститутів влади, унеможливили сповзання України під баляси політичної шизофренії до громадянського конфлікту, до контрреволюції корупціонерів і неспроможних ні на що розумне політиканів. В цей відповідальний для долі державності час Віктор Ющенко як громадянин і глава держави має визначитись, з ким він — з народом, з його здоровими, творчими, будівничими силами чи з реваншистами і авантюристами, які поставили свій особистий хапальницький інтерес вище за національні інтереси України. Доля демократії, доля війни чи миру сьогодні в його руках, і крий Боже чи в цей Cтрасний тиждень, чи будь-коли використати дані народом повноваження проти свого народу, проти здобутої століттями тяжких борінь Української держави.

Національна єдність — це той спільний здобуток, який ми зобов’язані пронести у віки!