Суботній мітинг прихильників опозиції вписувався в інтер’єр 22 листопада 2004 року. Як і тоді, люди заполонили майдан Незалежності, частину Хрещатика, Інститутської, Городецького, пагорби за Укоопспілкою та міст позаду монумента. Серед свіжовиготовленої символіки «Нашої України», Блоку Юлії Тимошенко «Народної самооборони», «Антикримінального вибору» та інших демократично-патріотичних сил і громадських організацій майоріли «ветерани» — прапори «помаранчевої революції». Так само прологом до самого мітингу лунали українські пісні — за змістом і формою — Марії Бурмаки та популярних гуртів. Одне слово, якщо не зважати на прихильнішу до «революціонерів» пору року, за зовнішнім «антуражем» Майдан-2 був копією свого попередника.

Приблизно о 19-й на сцені з’явилися лідери опозиції Юлія Тимошенко, В’ячеслав Кириленко і Юрій Луценко. Юлія Володимирівна визнала, що вина за ситуацію багато в чому лежить на «помаранчевих» союзниках, але віднині вони вже не з’ясовуватимуть, хто «в кого тягнув м’ясо з борщу». Лідер БЮТ пояснила, чому саме потрібен указ про розпуск цієї «Верховної зРади» і заявила, що його поява — «не право, а обов’язок Президента».

Новообраний керівник «НСНУ» В’ячеслав Кириленко під схвальні оплески людей оголосив «свіжу новину» —звернення з’їзду партії до Президента з проханням розпустити парламент і також розповів, у чому полягає актуальність моменту. «Командувач» «Народної самооборони» Юрій Луценко заявив, що політики і громадяни свій хід уже зробили, тепер слово — за Президентом. Він має виконати свій обов’язок перед людьми, які «живуть на африканську зарплату і за європейськими цінами». До речі, промова Луценка підтвердила, що на Майдані зібралися переважно кияни: змальований ним «бонус» — у разі перевиборів позбавитися Леоніда Черновецького — викликав неймовірний шквал емоцій. Так само сподобався екс-міністр і гурту хлопців з Донецька, які «емігрували» на Майдан з Європейської площі. Прийшли «на розвідку», а залишилися до кінця, навіть пожертвувавши вечерею.

Мітинг ухвалив резолюцію з констатацією основної тези — нинішній парламент має піти в небуття.