На жаль, триває знецінення усталених традицій в сім
’ї та школі. У цьому вкотре переконалася, відвідавши батьківські збори у 7 класі однієї із ЗОШ. Класний керівник, молодий фахівець, розписалася в безпорадності. Ніяковіючи, розгублено розводила руками, просила допомоги у батьків. Дисципліна, мовляв, у класі — суцільний хаос. Що твориться з учнями? Діти абсолютно не реагують на слова вчителя, він для них втратив авторитет. Неможливо достукатись до дитячого серця, аби впустило слушну пораду, прохання. Часто замість відповіді на уроці чути: не вивчив, бо тема мені не потрібна. Допроситись прибрати в аудиторії неможливо. А хлопчики спокійно споглядають, як дівчатка носять відра з водою.Класний керівник довго підбирала слова, щоб охарактеризувати міжособистісні стосунки семикласників. Вона розуміє специфічний фізіологічний період розвитку їхніх організмів, проте
«шокована» обізнаністю підлітків про доросле життя. Виявляється, теми про СНІД, наркоманію дітям не цікаві. Вони виправляють учительку, перекладають її розповідь на свій лексикон, адже всі «закриті» теми — для них не новина, все давно вивчене із фільмів та передач, які буквально «приклеюють» дітей до телевізорів. Нинішні мультфільми — не ті доморощені щирі «мультики», що вчили добра і чесності. На екранах воюють роботи, вампіри і вампірята, мужеподібні дівчата.Колега звернулася до батьків:
«Давайте спільними зусиллями виховувати наших дітей». Натомість почула: «Значить, вчителі так себе поставили, що учні не мають до них поваги». А один батько категорично заявив, що школа зовсім не виховує його дитину. Син не хоче займатись у жодній із секцій, гуртків, не цікавиться предметами, грубіянить.Звичайно, і на школу багато завдань покладається. Проте коли ми віддаємо туди дитину, годі сподіватися, що педагог із кожного з 30 вихованців виліпить особистість. Для чого ж тоді сім
’я? Можна заплатити гроші, і дитина отримає диплом, але освіченість і вихованість не купиш.Згодна, буває, вирішивши чужі проблеми, на домашні справи вже сил не вистачає. Але прикро, коли праця батьків часом перетворюється в гонитву за дедалі більшими прибутками, змагання з сусідами.
Це нерідко спричиняє психологічні травми дитини. У знайомої дівчинки мати тривалий час живе за кордоном, роками не бачиться з дочкою. Дівчинка модно вдягнена, бавиться мобільним телефоном, щоразу приносить імпортне навчальне приладдя, але успішність учениці погіршується. Дедалі більше вона заглиблюється у свої думки, нікого не бачить і не чує, а, трапляється, серед уроку тихенько плаче.
Відомо, що саме обділених увагою, як магнітом, притягує до себе вулиця. А там цигарки, пиво (воно ж у нас продається на кожному кроці біля навчальних закладів). Як і гральні автомати. А ми потім дивуємося, чому наші діти йдуть на обман, не довіряють нам, потребують все більше кишенькових грошей та нишком-тишком витягують копійки з наших гаманців.
Не усвідомлюють батьки, перекладаючи обов
’язок виховання на школу, що саме вони насамперед несуть відповідальність за те, якою виросте їхня дитина. Не вчительку викличуть до суду відповідати за хибний крок неповнолітнього. Від того, яке зерно батьки засіють у душу своєї кровинки, залежить, чи правильну дорогу обере вона в майбутньому...Я не узагальнюю і не драматизую ситуацію щодо поведінки сучасних дітей. Багато з них чудово володіють комп
’ютером, досягають успіхів у предметних олімпіадах, конкурсах, спортивних змаганнях тощо.Звернула увагу на негативні тенденції, щоб запобігти вироджуванню українських традицій, добрих людських стосунків.
Хмельницький.
