Що гризуть наші діти, крім граніту науки?

Санітарні лікарі стверджують, що фізіологічні норми харчування школярів не витримуються. Чи сидітимуть учні на уроках голодними, залежить від можливостей місцевих бюджетів. Та ще від совісті підприємців, які закуповують продукти до шкільних їдалень. Адже державою ціни на такі харчі не регулюються. Проблему вивчав кореспондент «Голосу України».

До їдальні школи № 66 — першого українського навчального закладу в Маріуполі — вдалося потрапити на велику перерву. Організовано прийшли їсти четверокласники — для них столи були накриті заздалегідь. Забігли і швидко створили чергу біля буфета старші дівчатка і хлопчики. Спостерігаю, що саме купують діти: хтось бере повноцінну гарячу страву, хтось обмежується салатом чи пиріжком. На моє прохання завідувачка виробництва Олена Антипова зняла зі стіни меню.

— Учні з першого по четвертий клас харчуються безплатно, з розрахунку 2 гривні 20 копійок на день, — коментує Олена Георгіївна. — Пільгова категорія, тобто діти із малозабезпечених сімей та інваліди, отримують сніданок на 2 гривні 70 копійок. Нарешті, для дітей-сиріт передбачене харчування на 3 гривні 15 копійок на день. Це повноцінний обід: перше, друге, третє, плюс ще сік чи фрукти.

У день мого приїзду до школи молодшокласники їли салат зі свіжої капусти (30 копійок), сосиску відварену (1 гривня 10 копійок), картопляне пюре (59 копійок), булочку (24 копійки), чай із цукром (11 копійок) та коржик (6 копійок). Групу продовженого дня годували рисовим супом (60 копійок), курячою котлетою (1 гривня 06 копійок), пшоняною кашею (16 копійок), чаєм із цукром та коржиком. У вільному продажу були аналогічні страви. Плюс бурякова ікра, тушена капуста, відбивні з курячого філе, плов, овочеве рагу, варене яйце, манна каша, випічка, соки. Усі столи в просторій їдальні невдовзі були зайняті. Показником «смачності» були чисті тарілки, що їх приносили до посудомийки діти.

А як справи в інших маріупольських навчальних закладах? Ось школа № 3 з поглибленим вивченням деяких предметів. Її будівля не така нова, тому одне приміщення використовується і як їдальня, і як актовий зал. По один бік — буфетна стійка, по другий — сцена. Втім, за словами директора Лідії Кабанової, до певних незручностей у школі вже звикли. Зате шкільна їдальня може похвалитися найсучаснішою в місті тістомісильною машиною. Придбана вона на батьківські гроші — так само, як і новий водонагрівач та електросковорода.

Їсти чи не їсти в школі? Це запитання постає перед батьками кожного школяра. І якщо раніше відповідь була однозначно ствердною, то тепер дилему доводиться вирішувати кожній родині окремо. Не секрет, значна частина батьків воліє дати дитині бутерброд із дому, пиріжок чи яблуко. Інші обмежуються видачею гривні-другою «на булочку». І не так багато батьків наполягають на тому, щоб їхнє чадо обов’язково з’їло гарячу страву.

Разом з тим гаряче харчування стає дедалі потрібнішим школярам. З’являються спеціалізовані навчальні заклади, які приймають обдарованих дітей з різних районів міста. Цікава деталь: у Маріупольському міському ліцеї, де навчаються школярі з 9 по 11 клас, у правила прийому навіть включено пункт про обов’язкове гаряче харчування першокурсників. Керівники ліцею вважають, що без цього граніт науки гризти важко.

Заборона продавати в школах чіпси, сухарики, кока-колу та інші нездорові харчі не дуже вплинула на здоров’я молодшого покоління. Адже все перелічене просто купити в кіоску дорогою до школи. Отже, єдине, чим може привабити шкільна їдальня, — смачними та недорогими стравами. Після знайомства з маріупольськими навчальними закладами подумки пораділа за учнів: у них є вибір. А чи є такий вибір у школярів інших міст та сіл?

— На сьогодні організація шкільного харчування в області є проблемою, — зауважує Микола Шарапов, завідувач санітарно-гігієнічного відділу обласної санепідстанції, — фізіологічні норми не витримуються. Так, безплатним харчуванням практично стовідсотково охоплені 1—4 класи. Але знову ж таки фінансування недостатньо. Тому одним із пріоритетних завдань для нас є робота з органами місцевого самоврядування зі збільшення фінансування, особливо шкільного гарячого харчування. Щодо чіпсів та інших заборонених до реалізації в шкільних буфетах продуктів, то за минулий рік десятки директорів шкіл були притягнені до адміністративної відповідальності за невиконання спільного наказу Міністерства освіти та Міністерства охорони здоров’я. Адже за законодавством відповідальність за харчування учнів несе директор школи.

Нерентабельний бізнес

Хто годує наших дітей? З одного боку, шкільне харчування — соціально значуща сфера. З другого — ці підприємства працюють у таких само ринкових умовах, що й решта. Про «підводні камені» такого бізнесу розповіла директор маріупольського ЗАТ «Центр їдалень і ресторанів» Ірина Дементьєва.

— Ми забезпечуємо не лише комбінат шкільного харчування, а й інші заклади. І виживаємо за рахунок іншої діяльності. Маємо кошти для того, щоб закуповувати борошно чи цукор великими партіями. Тоді це буде дешевше. Взагалі під час закупівлі відпрацьовуємо багатьох постачальників, вивчаємо безліч пропозицій. Щодо енергоспоживання, то в кожній школі ми поміняли великі холодильні шафи на звичайні побутові. Це дало істотну економію. Звичайно, хочеться, щоб страви були ще дешевші. Але все сьогодні зростає в ціні. І зарплата наших працівників виросла, адже ми не можемо тримати їх на «мінімалці». Взяти ті ж витрати на дезинфікуючі засоби: на вимогу санстанції ми використовуємо засоби нового покоління. А це не копійчана хлорка. Плюс посуд, обладнання тощо. Все це вимагає коштів.

У комбінаті шкільного харчування, який входить до складу центру, — 140 працівників. Щороку постає одна й та сама проблема: канікули! Чотири місяці на рік їдальні не працюють. Тоді як за законом у примусову відпустку через відсутність роботи працівників можна відправити лише на два тижні. А решту часу? Не перший рік працівники шкільних їдалень пропонують «закріпити» їх на літній період за дитячими таборами. Куди, у свою чергу, трапляється, набирають людей просто «з вулиці». А кваліфіковані кадри залишаються без роботи.

Є ще один шлях здешевлення шкільного харчування: якщо їдальні та буфети підпорядковуватимуться освітянам, а їхні працівники будуть зараховані до штату школи. За таким принципом працюють дитсадки. Звичайно, це збільшить витрати на освіту в окремо взятих містах та районах. Але чи не час подумати про здоров’я дітей?

Готуючи цей матеріал, я надіслала запит до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, поцікавившись, хто і як контролює вартість шкільних сніданків та обідів. Із відповіді виконувача обов’язки начальника інспекції Олександра Сидорова з’ясувалося, що «державного регулювання цін на продукти харчування в області не передбачено: їх формування здійснюється у вільному режимі ціноутворення під впливом попиту та пропозицій». Чи не є відсутність обмежень у націнках та рівні рентабельності гарним грунтом для зловживань у цій сфері? Коли ніщо і ніхто не заважає закуповувати продукти за, м’яко кажучи, далекими від середніх на ринку цінами та робити фантастичні націнки? «Відсутність нормативних актів унеможливлює втручання в процеси ціноутворення на законодавчому рівні, тому інспекцією підготовлені та запроваджуються пропозиції рекомендаційного характеру», — дипломатично висловився головний ціновий інспектор області.

Торік позапланово представники інспекції вивчали порядок формування та застосування нерегульованих цін на продукцію харчування в шкільних закладах Авдіївки, Донецька, Дзержинська, Дружківки, Горлівки та Костянтинівки. Органи місцевого самоврядування названих міст приймали рішення про виділення коштів для організації безплатного харчування учнів 1—4 класів та пільгової категорії. Якщо в 2005 році вартість безплатного сніданку коливалася від 80 копійок у Маріуполі до 1 гривні 15 копійок у Дзержинську, то в 2006 році суми були збільшені до 2 гривень у Маріуполі та 2 гривень 50 копійок у Дзержинську. Тобто навіть вибіркові перевірки засвідчили: школярі різних міст харчуються неоднаково, часто — недостатньо для свого віку. Все залежить від можливостей місцевих бюджетів, а також від «особистісних» факторів.

Для довідки: загальна сума коштів, передбачених для харчування школярів у 2007 році в обласному та місцевому бюджетах, становить 61 мільйон гривень.