Ти молодий, амбітний, упевнений у собі. Однак відчуваєш, що для підкорення світу тобі бракує знань. Не біда, нині можливостей опанувати бажану професію вистачає. Головне — мати бажання скористатися ними. Наприклад, ти можеш узяти кредит на навчання. Та процедура ця досить непроста.

Крок перший. Вступити до вузу. В іншому разі, зрозуміло, кредит брати сенсу немає.

Крок другий. Визначитися з банком. Їх нині вистачає. Насамперед необхідно звернути увагу на популярність та репутацію установи. Більшість банків надають кредити лише під заставу. Однак сумнівно, що звичайному студенту є що заставляти.

Крок третій. Обрати найвигіднішу програму. Найкраще для цього підходять споживчі кредити. Залежно від банку у рамках таких програм можна отримати в борг від 5 тисяч гривень. Гроші позичають на термін до 5 років. Не має значення, який вуз обрано — державний чи приватний, вітчизняний чи закордонний. Отримавши гроші (гривні, долари США або євро), позичальник розпоряджається ними так, як йому того заманеться.

Крок четвертий. Підготувати пакет необхідних документів. Як правило, установи вимагають паспорт, ідентифікаційний код, довідку з місця роботи про посаду та доходи за останні шість місяців. Залежно від банку їх повинен надати один лише позичальник або позичальник та поручителі. Останніми можуть бути родичі або колеги того, хто бере кредит. У разі кредитування під заставу потрібні ще й документи про право власності на заставлене майно (наприклад, автомобіль) та на його оцінку. Їх вимагають, навіть коли позичають незначну суму. У деяких банках тільки перелік необхідних документів займає два друковані аркуші. До того ж треба знати, що все майно, яке пропонується як застава, має бути застраховане. А це також гроші. Плюс у чималу суму виллється оформлення всіх документів у нотаріуса.

Крок п’ятий. Нарешті ти здав у банк усе необхідне. Відразу гроші ніхто не дасть. У кредитному відділі та службі безпеки банку надані документи перевірятимуть протягом тижня, а то й довше.

Крок шостий. Віддати борг. Погашають кредит згідно з умовами обраної програми, як правило, щомісяця рівними частинами. Також щомісяця виплачується відсоток від суми боргу, що залишилася. Кредит, до речі, можна повернути і достроково. Але деякі банки виступають проти дострокового погашення. Це треба знати.

А тепер порахуймо. Наприклад, навчання в Інституті післядипломної освіти КНУ імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Фінанси» коштує 12 тисяч 120 гривень (2 роки), тобто по 3 тисячі 30 гривень за семестр. Беремо кредит на 2 роки (24 місяці). Сплачуємо одноразову комісію (може становити 3-7% від суми кредиту). Відсоткова ставка кредиту в одному з найбільших банків країни становить 27%, тобто щомісячно, окрім звичайного повернення боргу у 505 гривень (12 тисяч 120 гривень поділити на 24 місяці), потрібно сплачувати по 27 відсотків від суми, що залишилася. Тобто якщо ти брав суму 12 тисяч 120 гривень, то з процентами вона збільшується на 3 тисячі 273 грн. Плюс різні комісії — загалом переплачуємо 4 тисячі 78 гривень.

Відчутно! Але, як на мене, кредит на навчання може сприяти підвищенню якості освіти. Навряд чи хтось за гроші здобуватиме знання у вузі, рівень викладання в якому низький. Також ніхто не платитиме за опанування професії, яка не затребувана на ринку. Тож вкладені у навчання кошти насправді є вигідними інвестиціями в майбутнє, які згодом неодмінно принесуть бажані результати.

Дуже просто здобути освіту в Латвії. Держава надає студентам позику на 10 років. На час навчання відсоткова ставка дорівнює нулю, а починаючи з 12-го місяця після закінчення навчання — 5% річних. Якщо громадянин повністю гасить позику відразу після закінчення навчання, то відсотки він не платить.

А в Німеччині для переважної більшості студентів (до 90%) навчання у вузах безплатне. Більше того, студентам із малозабезпечених родин держава надає своєрідну стипендію Bafoeg. Фактично це безвідсотковий кредит, половину якого студенти повертають державі після закінчення навчання.