Віхи українського парламентаризму – в цифрах і фактах

10. Протистояння на дальніх підступах до політреформи

17 січня 2003 року завершилася друга сесія Верховної Ради України четвертого скликання. Глава парламенту Володимир Литвин у підсумковому виступі зазначив, що з початку роботи нового депутатського складу в остаточній редакції було ухвалено 160 законів, проте основне завдання попереду, оскільки «Верховній Раді не тільки належить стати головним і винятковим інструментом реалізації конституційної реформи, а й реальним центром законодавчої влади і політичного життя з широкими, потужними і вищою мірою відповідальними повноваженнями». Саме з цією метою Верховна Рада утворила Тимчасову спеціальну комісію з опрацювання проектів законів про внесення змін до Конституції України.

31 січня під час спільної прес-конференції лідери опозиційних фракцій (БЮТ — Юлія Тимошенко, КПУ —Петро Симоненко, СПУ — Олександр Мороз) заявили про спільні дії та готовність до взаємних компромісів заради усунення від влади режиму Леоніда Кучми і проведення дострокових президентських виборів. Також вони повідомили про намір провести всеукраїнський надзвичайний з’їзд опозиційних сил та закликали «Нашу Україну» приєднатися до акції «Повстань, Україно!».

4 лютого відкрилася третя сесія Верховної Ради України четвертого скликання. Глава парламенту В. Литвин у вступному слові заявив, що «Верховна Рада буде або Верховною Радою, або нічим». А порушувати і загострювати це питання його змусило те, що «Верховна Рада — найвищий представницький орган держави, який найбільш адекватно відображає суспільні настрої, — має найнижчий рейтинг».

5 лютого Президент Л. Кучма заявив, що коаліційний уряд на чолі з прем’єром В. Януковичем працюватиме до президентських виборів. Окрім того, глава держави повідомив, що планує подати на розгляд парламенту свій законопроект про внесення змін до Конституції України стосовно політичної реформи.

12 лютого народні депутати Борис Олійник та Іван Драч під час засідання тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування обставин убивства журналіста Георгія Гонгадзе підтвердили справжність їхніх розмов, записаних Миколою Мельниченком у кабінеті Президента. Окрім того, на засіданні комісії виступив активіст громадської організації «Ми» Олексій Подольський, який підтвердив, що у 2000 році його справді було викрадено невідомими, вивезено за межі Києва і жорстоко побито.

13 лютого Віктор Ющенко повідомив, що до акцій протесту опозиції 9 березня будуть максимально залучені партійні порядки «Нашої України». Тим паче що Апеляційний суд Києва, задовольнивши скарги опозиції, скасував рішення Шевченківського райсуду столиці про обмеження проведення акцій «Повстань, Україно!». Торкнувшись теми майбутніх президентських виборів, В. Ющенко закликав демократичні сили знайти таку форму консолідації, яка дасть змогу не просто брати участь у виборах, а перемагати.

2 березня відбувся Всеукраїнський надзвичайний з’їзд депутатів усіх рівнів від об’єднаної опозиції «Повстань, Україно!» — представників СПУ, КПУ та БЮТ. До форуму в останній момент також приєдналася делегація «Нашої України» на чолі з В. Ющенком. З’їзд ухвалив декларацію єдності опозиційних сил. «Ми в опозиції до влади тому, що вона в опозиції до власного народу, отже, ми маємо всі підстави не визнавати легітимність чинної влади, як не довіряє їй, не поважає її український народ», — підкреслювалося у декларації.

4 березня Верховна Рада заслухала інформацію Генпрокурора України Святослава Піскуна, міністра внутрішніх справ Юрія Смирнова, заступника голови СБУ Володимира Пристайка і голови Держкомзв’язку та інформатизації Миколи Гончара стосовно розслідування за фактом поширення через «Укрпошту» фальшивого «відкритого листа» від імені лідера «Нашої України» В. Ющенка. А оскільки правоохоронним органам так і «не вдалося» виявити замовників мільйонного накладу фальшивки, то це породило впевненість, що справжнім замовником є влада. Відтак не дивно, що вже 12 березня від імені Ющенка було поширено другий фальшивий лист, 27 березня — мільйонний наклад фальшивого номера опозиційної газети «Вечірні вісті», 29 березня — ще одну фальшивку від імені Ющенка... А міліція знову не змогла виявити замовників фальшивок.

5 березня Президент Л. Кучма звернувся до українського народу з нагоди підписання Указу про винесення на всенародне обговорення проекту закону «Про внесення змін до Конституції України». Глава держави висловив думку, що Україна мусить перейти до парламентсько-президентської форми правління, за якої «Прем’єр-міністра має визначати парламент, а Президент вносить на затвердження погоджену парламентською більшістю кандидатуру, парламент також затверджує уряд».

Стосовно повноважень Президента Л. Кучма вважав, що він має залишатися «гарантом конституційних прав і свобод громадян, незалежності та територіальної цілісності держави, Верховним головнокомандувачем та представником держави на міжнародній арені. Для виконання цих функцій за ним і закріплюється призначення міністрів оборони, внутрішніх справ, закордонних справ, з питань надзвичайних ситуацій, чотирьох інших керівників центральних відомств, у тому числі Служби безпеки, глав державних адміністрацій», — ішлося у зверненні.

А ще Л. Кучма пропонував розділити парламент на дві палати: одну з них мали формувати партії і блоки на основі пропорційних виборів, а другу — на основі рівного представництва всіх регіонів. 6 березня Президент надіслав до парламенту законопроект «Про внесення змін до Конституції України» для попереднього вивчення та обговорення.

6 березня 2003 року Верховна Рада конституційною більшістю ухвалила Закон України «Про Державний Гімн України». Відтоді національний гімн «Ще не вмерла України ні слава, ні воля...» (автор слів Павло Чубинський, музики — Михайло Вербицький) набув офіційного статусу.

9 березня відбулися акції протесту об’єднаної опозиції. У Києві біля пам’ятника Тарасу Шевченку В. Ющенко, О. Мороз, Ю. Тимошенко, П. Симоненко вимагали дострокових виборів Президента, реформування системи влади в країні та прийняття закону про вибори депутатів усіх рівнів на пропорційній основі. Від імені влади квіти до пам’ятника Т. Шевченку поклали Голова Верховної Ради В. Литвин та прем’єр В. Янукович.

12 березня на 83-му році життя померла народний депутат України другого, третього та четвертого скликань, голова Конгресу українських націоналістів Ярослава Стецько.

20 березня Верховна Рада України 253 голосами схвалила рішення Президента України про направлення 19-го окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних сил України до Кувейту для надання допомоги в захисті цивільного населення цієї держави від наслідків можливого застосування зброї масового ураження та ратифікувала відповідну угоду між Україною і Кувейтом. «За» проголосували фракції парламентської більшості та частина представників «Нашої України». Проти голосували комуністи, соціалісти та БЮТ. Водночас парламент 229 голосами ухвалив заяву, яка засуджувала агресію США та Великої Британії проти Іраку.

29 березня у Києві відбувся Форум демократичних сил, на якому було підтримано ініціативу лідера «Нашої України» В. Ющенка про створення громадсько-політичного об’єднання, котре має стати «прообразом майбутньої влади та соціального устрою України». Лідер соціалістів О. Мороз запропонував опозиційним силам негайно підписати спільний меморандум про ставлення до ініціатив Президента з конституційної реформи. «Не намагаймося домовлятися з політичними шулерами, бо такі угоди — короткий шлях до поразки», — застеріг він.

3 квітня Верховна Рада дала згоду на звільнення з посади голови Фонду держмайна Олександра Бондаря, котрий заявив, що змушений був написати заяву про звільнення за власним бажанням, оскільки «Кабінет Міністрів йому не довіряє». Цього ж дня 260 народних депутатів, які представляли провладну більшість, дали згоду на призначення на цю посаду Михайла Чечетова.

9 квітня у Верховній Раді відбулися парламентські слухання на тему «Реформа політичної системи в Україні: мета та концептуальні засади конституційних змін». Голова Верховної Ради В. Литвин зазначив, що конкретним приводом для слухань стало подання главою держави для попереднього ознайомлення в парламенті законопроекту про внесення змін до Конституції. Водночас він наголосив, що у Верховну Раду вже подано п’ять законопроектів про внесення змін до Конституції, базовим з яких є депутатський законопроект під номером 0999 (ініційований А. Матвієнком, П. Симоненком, С. Головатим, О. Морозом та ін. — С. Л.), оскільки він пройшов експертизу у Конституційному Суді України. Цей законопроект передбачав розширення повноважень Верховної Ради в частині формування і діяльності уряду, утворення парламентської більшості, позбавлення мандата у разі виходу депутата з фракції. Водночас співголова Тимчасової спеціальної комісії з опрацювання проектів законів про внесення змін до Конституції О. Мороз заявив, що «пропозиції Президента діаметрально протилежні законопроекту, схваленому парламентом, який пройшов експертизу у КС».

9 квітня Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким визнано незаконним і скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження у відповідних кримінальних справах закрито.

14 квітня лідери фракцій «Наша Україна», КПУ, СПУ та БЮТ підписали меморандум єдності, присвячений проведенню конституційної реформи. Опозиційна четвірка пропонувала зберегти терміни повноважень Президента, Верховної Ради, органів місцевого самоврядування, а також однопалатний парламент та закликала ухвалити закон про вибори депутатів на пропорційній основі.

15 квітня Президент Л. Кучма виступив у парламенті зі щорічним Посланням до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. Зокрема, глава держави закликав народних депутатів реалізувати через політреформу таку формулу: «новообраний Президент — нова політична система». Також він запевнив, що зробить усе, щоб президентські вибори 2004 року «пройшли на демократичній основі, у повній відповідності з чинним законодавством».

16 квітня Прем’єр-міністр В. Янукович представив у Верховній Раді України Програму діяльності уряду «Відкритість, дієвість, результативність». Цього ж дня Л. Кучма на зустрічі з лідерами фракцій парламентської більшості наголосив, що «урядова програма — продовження Угоди про взаємну відповідальність між парламентом і Кабінетом Міністрів, підписаної в присутності Президента у грудні 2002 року».

17 квітня Верховна Рада 335 голосами схвалила Програму діяльності Кабінету Міністрів. Окрім фракцій парламентської більшості, свої голоси віддали соціалісти, бютівці та частина «нашоукраїнців», яким, за словами О. Мороза, прем’єр пообіцяв підтримку регіоналів під час голосування за закон про вибори на пропорційній основі.

Проте під час наступного голосування законопроект «Про вибори народних депутатів» на пропорційній основі здобув підтримку лише 190 народних депутатів. Опозиція одразу звинуватила «більшовиків» у нечесній грі, однак лідер пропрем’єрської фракції «Регіони України» Раїса Богатирьова у відповідь заявила, що «ні вона, ні представники її фракції нічого не чули про домовленості» з цього питання. 19 квітня з’їзд Партії регіонів обрав собі нового голову — Прем’єр-міністра В. Януковича. «Я дав згоду на обрання мене лідером Партії регіонів України — партії, яка взяла на себе відповідальність за створення парламентської більшості», — сказав він на з’їзді.

1 травня у Києві на Європейській площі відбувся черговий мітинг об’єднаної опозиції за участі представників КПУ, СПУ, БЮТ та «Нашої України». У резолюції, ухваленій на мітингу, учасники вимагали зміни системи влади в Україні.

14 травня парламент провів спеціальне засідання, присвячене вшануванню пам’яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Гуманітарний віце-прем’єр Дмитро Табачник у своєму виступі зазначив, що з огляду на оцінки пережитої трагедії потрібно вести мову про міжнародне визнання голодомору-1933 актом геноциду проти українського народу. В ухваленому Верховною Радою зверненні до українського народу народні депутати визнали голодомор 1932—1933 років «актом геноциду проти українського народу за диявольським задумом сталінського режиму».

15 травня парламент не зміг обрати Уповноваженого Верховної Ради з прав людини — за пропоновану опозицією кандидатуру Ніни Карпачової проголосували лише 208 народних депутатів. Після цього голова Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Геннадій Удовенко заявив, що профільний комітет повторно збиратиме підписи для висунення Н. Карпачової на посаду омбудсмана. Натомість фракції парламентської більшості розпочали збір підписів на підтримку кандидатури Василя Костицького. Цього самого дня Верховна Рада ратифікувала Європейську хартію регіональних мов та мов національних меншин, до котрих зарахувала й деякі неіснуючі мови, зокрема «єврейську». Голова Верховної Ради В. Литвин повідомив, що перед голосуванням було досягнуто політичної домовленості з комуністами про ухвалення хартії «в обмін» на їх підтримку політреформи.

21 травня Л. Кучма заявив, що «ніколи не відмовиться від двопалатного парламенту», і пообіцяв після ознайомлення з остаточними результатами всенародного обговорення його пропозицій та зустрічі з усіма депутатськими фракціями подати до Верховної Ради свій законопроект про внесення змін до Конституції України.

22 травня народні депутати 266 голосами схвалили заяву Верховної Ради України про підготовку єдиного економічного простору чотирьох держав — України, Росії, Білорусі та Казахстану. Цього ж дня Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого з 1 січня 2004 року до 1 січня 2007 року встановлювалася єдина ставка оподаткування доходів фізичних осіб на рівні 13 відсотків.

26 травня Президент України видав Указ «Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади», яким ліквідовувалися посади держсекретарів міністерств, їх перших заступників та заступників, а натомість знову запроваджувалися посади перших заступників та заступників міністрів.

5 червня Верховна Рада 273 голосами підтримала Закон «Про схвалення рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції у Республіці Ірак». За цей закон проголосували фракції парламентської більшості, 39 «нашоукраїнців» та троє бютівців.

10 червня відбулася зустріч Л. Кучми з лідерами всіх депутатських фракцій і груп, під час якої глава держави повідомив, що наступні президентські вибори відбудуться в останню неділю жовтня 2004 року. Також він висловив готовність шукати компроміс у питаннях двопалатного парламенту, кількісного складу Верховної Ради та ухвалення законів на всеукраїнському референдумі.

19 червня голова профільного комітету Верховної Ради Г. Удовенко знову запропонував на розгляд парламенту кандидатуру Ніни Карпачової на посаду Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Цього разу її кандидатура здобула підтримку 280 народних депутатів.

19 червня Президент Л. Кучма виступив із телезверненням до українського народу в зв’язку з поданням до Верховної Ради законопроекту «Про внесення змін до Конституції України». Він зазначив, що проект вже не містить пропозицій про запровадження двопалатного парламенту, скорочення кількісного складу парламенту та прийняття законів всенародним референдумом. Цього самого дня заступник Голови Верховної Ради, член СДПУ(о) Олександр Зінченко направив у політбюро і в політраду СДПУ(о) заяву, в якій йшлося про його рішення залишити посаду першого заступника голови політбюро СДПУ(о) та вийти з політради партії. О. Зінченко зазначив, що не поділяє позиції керівництва партії з багатьох суспільно-політичних питань і має значні розбіжності в розумінні моральних та етичних норм життя.

24 червня тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради з розробки змін до Конституції України прийняла рішення про врахування в проекті конституційних змін деяких пропозицій Президента. Водночас члени комісії відхилили можливість внесення на базі парламентського та президентського законопроектів про внесення змін до Конституції узгодженого документа, оскільки «логіка двох законопроектів різна».

3 липня парламентська більшість запропонувала на розгляд парламенту проект постанови про направлення для висновку до Конституційного Суду проекту закону «Про внесення змін до Конституції України», поданого Президентом Л. Кучмою. Опозиція натомість вимагала направити до КС обидва законопроекти — президентський та депутатський — без голосування. Не знайшовши спільної мови з більшістю, котра наполягала на направленні до КС лише президентського законопроекту, опозиція заблокувала роботу Верховної Ради. За оцінкою співголови тимчасової спеціальної комісії О. Мороза, цей конфлікт «розіграний більшістю, яка хотіла протягти результативне рішення про направлення проекту Президента до КС, що давало б сумнівні за юридичною ознакою підстави Президенту наполягати на референдумі за свій законопроект». Унаслідок цього протистояння Л. Кучма 7 липня заявив про готовність відкликати свій законопроект «Про внесення змін до Конституції України», якщо він став «каменем спотикання». Натомість Голова Верховної Ради В. Литвин висловив думку, що коли й надалі триватиме процес взаємного блокування і прийняття взаємовиключних рішень, то він буде змушений направити до КС всі документи, які стосуються внесення змін до Конституції. 8 липня лідери фракцій більшості під час зустрічі з Президентом України висловилися за ухвалення окремих постанов про направлення до КС парламентського і президентського законопроектів про внесення змін до Конституції. Однак цю домовленість не було реалізовано, бо у зв’язку з тим, що парламент не підтримав пропозицію комуніста В. Матвєєва про проведення таємного голосування стосовно процедури направлення законопроектів про внесення змін до Конституції до КС та пропозицію бютівця А. Матвієнка про те, щоб Верховна Рада доручила Голові Верховної Ради без голосування направити до КС обидва законопроекти, опозиція продовжувала блокування. Компромісу було досягнуто лише 11 липня, коли парламент 400 голосами ухвалив постанову «Про деякі питання порядку підготовки законопроектів про внесення змін до Конституції України до розгляду Верховною Радою України». Вона визначала, що зареєстрований законопроект про внесення змін до Конституції невідкладно направляється суб’єктом права законодавчої ініціативи, який подав цей законопроект до Верховної Ради, або Головою Верховної Ради до Конституційного Суду для надання висновку щодо відповідності його тексту вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Відтак 12 липня до Конституційного Суду надійшов законопроект «Про внесення змін до Конституції України», внесений Президентом Л. Кучмою, а 14 липня за підписом Голови Верховної Ради В. Литвина до КС було направлено й парламентський законопроект. Щоправда, 16 липня Л. Кучма вкотре заявив про бажання відкликати свій законопроект із КС, оскільки його не задовольняють «правила гри», які можуть загнати політреформу у глухий кут. Також він розкритикував депутатський законопроект, що перетворює Президента на «ляльку», тоді як «Україна має бути із сильним гарантом Конституції».

11 липня завершилася третя сесія Верховної Ради України четвертого скликання. Виступаючи перед народними депутатами із заключним словом, глава парламенту В. Литвин зазначив: «Той факт, що Верховна Рада так складно йшла до прийняття процедурного рішення з приводу направлення законопроектів з політичної реформи до Конституційного Суду, наводить на думку, що ми не завжди думаємо і діємо на виріст, а головне — самостійно, що ми ще не готові до парламентсько-президентської республіки, що ми ще не готові до пов’язаної з цим підвищеної відповідальності».