Особистість Ярослава Мудрого не стерлася з історичного літопису. Він був тим державними діячем, який прагнув розбудувати таку країну, з якою би рахувався весь світ. Виважений і мудрий державний та політичний діяч, стратег і дипломат, об’єднувач та зміцнювач Київської Русі, таким постав Ярослав Мудрий у однойменній опері, прем’єра якої відбулася в неділю в Національному академічному театрі опери та балету імені Тараса Шевченка.

Як пояснив генеральний директор та художній керівник театру Петро Чуприна, вистава не є випадковою. Це вимога часу, черговий крок до пропагування нашого національного продукту. Український репертуар є і має всі шанси на подальше життя, резюмував пан Петро. Зокрема попередня вистава «Мойсей» (за Франком) теж мала неабиякий успіх. Тому нинішню постановку так само доручили молодому режисерові Анатолію Солов’яненку. За масштабністю оперу «Ярослав Мудрий» можна порівняти хіба що з «Богданом Хмельницьким». Задіяна фактично вся оперна трупа ще й половина балету. Утім, як зізналися постановники, на тлі таких масштабів вдалося обійтися дуже скромними коштами — приблизно 400 тисяч гривень. Якщо за європейськими мірками, то це копійки, — каже Тадей Риндзак, художник-постановник. Уникали суперсучасних світлових та звукових рішень тощо. Намагалися також не переобтяжувати дійство декораціями. До того ж добирали їх так, щоб вони не поглинали звучання, а навпаки відбивали звук.

Сюжет опери розвивається за принципом історичної драми. На тлі тогочасних подій розкривається внутрішній світ князя-мислителя. Ярослав постає в опері Георгія Майбороди в різні моменти свого наповненого подіями життя. У родинному колі — з доньками, які згодом виїдуть до інших країн, і він уже ніколи не побачить їх. Із будівничим Софійського собору Журейком. У роздумах із ченцем Сильвестром. І скрізь він — монументальна постать, яка працює на творення могутньої держави. Хоча, як зізнався Анатолій Солов’яненко, намагалися привносити якомога менше легендарності, а більше прив’язати до сучасності. Твір має свою стилістику: укрупненість характерів головних героїв поєднується з мелодійністю, деякою мірою навіть романсовістю, що збагачує характери героїв виразним психологічним наповненням. Музична мова опери емоційна, наближена до національних традицій класичної музичної культури. На запитання, чи збираються показувати оперу в інших країнах, керівник театру зазначив, що у найближчих планах — побувати з нею в регіонах України.

Вистава закінчилася, а відчуття княжої доби та паралелі з сучасністю залишилися. Це, напевне, і є та мета, якої прагнули досягти всі, хто причетний до прем’єри.