Нелегко Україні дається розбудова вільної, незалежної держави, формування людських характерів, коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді.

У взаєминах між людьми, народними депутатами України виразно простежується нетерпимість, вороже ставлення, а то й прояви брутальності, нерозумного протистояння, зневажання людської гідності, повернення до звірячих інстинктів. І ніякої відповідальності! Що це? Хто благословив цих хижаків, душевних калік на такий «подвиг»?

Де та шляхетність українців, що ми успадкували з минулого, від батьків, дідів і прадідів? Кому ж берегти мораль громади, психіку юного покоління, зберігати, плекати для народу рідну мову, як це робили П. Тичина, М. Рильський, А. Малишко, М. Стельмах, О. Гончар, Б. Олійник?

Послухаєш сьогоднішніх літераторів, народних депутатів і жахаєшся: невже не повернуться притаманні українцям доброта, щедрість, мудрість, безкорисливість? Запевняю вас, вони є. Значно більше українців, що зберегли і повагу до людей, і гостинність, і терпіння, і співпереживання до їх страждань. Попри всі ускладнення життя, люди вірять у добро і справедливість.

У зв’язку з цим хочу нагадати одну притчу з Євангелії від св. Матвія.

«Посіяв чоловік добре насіння на полі своїм.

А коли люди спали, прийшов ворог його і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

І прийшли господареві раби та й кажуть йому: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?»

А він їм відказав: «Чоловік супротивник накоїв оце». А раби відказали йому: «Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?»

Але він відказав: «Ні — щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

Залишіть — хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї».

Хто візьме на себе відповідальність не виривати разом з кукошем пшеницю, і зібрати вчасно вирощений урожай? Президент України не має права помилитися. Як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод громадян держави, він має діяти згідно з нормами Конституції України, власного розуму і совісті.

І сьогодні не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками ні для кого: ні для Петра Порошенка, ні для Юлії Тимошенко, ні для Петра Симоненка, ні для окремої фракції чи партії.

Якщо ми прагнемо створити сприятливі умови для всебічного національно-культурного розвитку усіх громадян (понад 110 націй і народностей), які проживають в Україні, їхньої соціально-політичної інтеграції в українське суспільство, то кожний з нас має взяти на себе відповідальність діяти згідно з нормами Основного Закону і своєї совісті.

Таких рятівників завжди нам посилає Бог. Справжні герої в Україні не перевелися. Не праці, не бойових дій, а просто люди великої душі і розуму.

Пригляньтеся до себе, і ви побачите, якої ми краси і якої сили, які життєдайні скарби заховані в кожному з нас.

Усе старе має відійти, а ми маємо очиститися і захиститися від усяких бід і напастей. І докласти зусиль, щоб змінити ситуацію на краще.

Київ.