«ГУЦУЛЬЩИНУ» НЕ ВДАСТЬСЯ ЗНИЩИТИ

У номері за 1 лютого цього року в нашій газеті було надруковано тривожний матеріал під заголовком «Гуцульщину» підпалюють» і підзаголовком: «А на директора чинять шалену психологічну атаку і погрожують фізичною розправою». Нагадаємо, в ньому йшлося про підпали (останній був 11 січня) будівель національного природного парку «Гуцульщина», створеного відповідно до указу Президента України від 14 травня 2002 року в Косівському районі Івано-Франківської області.

На спротив громадських екологів — жодної реакції, протест прокуратурирайону — відхилили

Утім наведені дії не є несподіваними і випадковими. Вони виникли, як коментував цю історію начальник Державної заповідної справи Мінохорони природи Ігор Іваненко, одразу після організації і документального оформлення цього парку. Власне, ініціатори спротиву — окремі представники місцевої влади і бізнесу — виступили проти оформлення в постійне користування НПП 7606 гектарів земель.

Йшлося у згаданому матеріалі й про те, що 27 грудня минулого року (за кілька днів до підпалу) V сесія райради прийняла рішення про припинення діяльності парку і проведення районного референдуму з приводу передавання громадам земель парку. Ініціатори цього заходу, мабуть, були переконані, що мешканці району підтримають їх, як це відбулося у 2004 році, коли на референдумах, проведених у кількох селах, 90 відсотків людей висловилися проти функціонування парку.

Зазначу: проти призначеного на 4 березня районного референдуму висловилися не лише Мінприроди, а й 60 неурядових організацій та окремих громадян України, Росії і Білорусі. «На знак протесту проти свавілля косівських чиновників» вирішив припинити свою діяльність етнічний фестиваль «Шешори», заснований п’ять років тому обласною благодійною екологічною громадською організацією «Зелене досьє», що працював на території парку. Свій протест висловили також туристичні фірми «Торсінг-Тур» і «Тріумфальна арка», які направляли туристів до «Гуцульщини». Адже збільшення в останні роки притоку до Косівського району відвідувачів, а також надходжень до місцевого бюджету пов’язано саме із заснуванням парку.

Та районна рада не зреагувала не лише ні цю незгоду, а й на протест прокуратури району — відхилила його. А ось позиція суду поки що залишається незрозумілою. На попереднє слухання, яке відбулося 28 лютого, не були допущені представники парку та громадської організації «Опора». Суд дію референдуму не призупинив, розгляд справи відклав.

Про те, як тривала підготовка до референдуму, свідчить лист засобам масової інформації голови районної громадської організації «Спадщина Гуцульщини» Л. Держипільського. Він, зокрема, повідомляв, що межі дільниць для голосування не доведені до відома громадян, не опубліковані у ЗМІ. Відсутні відповідні вивіски, комісії з референдуму сформовані з порушенням термінів та процедури. Всі списки виборців населених пунктів формувалися в райцентрі й не уточнені на місцях. Мешканці не мали змоги перевірити достовірність даних списків, більшість людей не отримала запрошення для участі в голосуванні.

І найдивовижніше — бюлетені, невідомо де надруковані, в якій кількості, з мокрими печатками районної ради, гуляють по району. І ми в редакції заздалегідь мали змогу ознайомитися з хитромудрим змістом бюлетеня. Ось він.

«Чи згодні Ви, щоб Косівська районна рада прийняла рішення (надала висновок) про погодження надання земель лісового фонду 32271 гектар національного парку «Гуцульщина»?»

Це після того, як парк було утворено згідно з Указом Президента ще від 14. 05. 2002 року! Чому тепер, через п’ять років успішного функціонування парку, мешканці району мають висловити свою згоду про «погодження надання земель...» І чиїх? Лісового фонду, що належить не громаді району, тим більше окремим громадянам, а Держкомлісгоспу України. А ще більше, що, як стверджує директор НПП «Гуцульщина» Василь Пророчук, цей природний парк був створений ще у 1998 році — рішенням Косівської райради. А в 2002 році йому було надано статус національного.

Викликає подив і листівка коаліції демократичних сил у Косівській районній раді до мешканців району. Ось її зміст дослівно.

«Чи маємо право 4 березня 2007 р. на районному референдумі віддати із 43 тис. гектарів районних лісів 32 тис. гектарів земель лісового фонду, а саме ту частину, яка становить 74 відсотки лісових площ району, Міністерству екології, якому піпорядковується НПП «Гуцульщина»?.

Будьмо господарями на власній землі, скористаймося нашим конституційним правом, скажімо своє вагоме слово».

Яке сказати своє вагоме слово, автори листівки підказали, закресливши слово «так».

— Референдум не відбувся, — повідомив Леонід Миколайович. — Причина — низька явка виборців. Однак 90 відсотків тих, хто прийшов висловити свою думку, були проти передавання землі під парк. Інші, мабуть, утрималися за принципом «моя хата скраю».

— Наші працівники спостерігали за підготовкою до референдуму та самим голосуванням і зафіксували низку фальсифікацій та порушень. Людей обманюють, лякають, шо коли парк стане національним, то сюди прийдуть «донецькі» і розграбують його. Так кажуть люди, які самі не проти його розтягти по частинах і яким державний статус парку заважає це зробити.

Мінприроди налаштоване зберегти НПП «Гуцульщина»

Усі крапки в процесах довкола збереження чи руйнації парку планує розставити його власник — Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (а не Мінекології, як вказано у листівці демократичних сил району. — Авт.).

У заяві прес-служби міністерства з приводу «спроби проведення районного референдуму» наголошено:

«За відносно короткий час існування НПП «Гуцульщина» за показниками наукової та освітньо-виховної діяльності, рекреаційного благоустрою увійшов до числа кращих національних природних парків України.

Мінприроди зазначає, що категорія «національний природний парк» є передовою світовою формою природно-заповідної установи. У такий спосіб забезпечується і відповідна охорона заповідних територій, і залучається місцеве населення до різних видів господарської, рекреаційної, туристичної та інших видів діяльності на території парку, що не порушує інтересів місцевої громади.

Події довкола парку є шокуючим виявом неповаги до законів України та рішень вищих органів державної влади. Те, що відбувається на Косівщині, суперечить державній природоохоронній політиці та курсу України на розвиток рекреаційних територій, збільшення площ природно-заповідного фонду (на що Мінприроди з бюджетних коштів виділило додатково 23 млн. грн.)...

Мінприроди висловлює обурення, що інструментом у досягненні мети стали сільські громади, прості селяни, яких цинічно використовують через недостатню правову обізнаність, а то й відверто залякують тим, що через природний парк вони позбудуться лісів та землі, не зможуть на ній господарювати... Підбурення селян до референдуму — це пряме свідчення маніпулювання громадською думкою...

Найближчим часом буде проведено спільну виїзну нараду Івано-Франківської облдержадміністрації, Мінприроди, МВС, Генпрокуратури, СБУ, Держкомлісгоспу із залученням секретаріату Президента України з метою розв’язання цієї проблеми».

Висновок. Спроба домогтися згоди мешканців Косівського району на перегляд райрадою рішення про погодження надання земель лісового фонду НПП «Гуцульщина» нагадує рейдерство — поширений нині процес перерозподілу, дикого захоплення промислових, торговельних й інших підприємств та чужого майна. Але в даному випадку йдеться про безцінне природне загальнонаціональне надбання, яке має залишитися недоторканним, перейти у спадок майбутніх поколінь. А намагання підбурити людей виступити проти його збереження треба розцінювати як злочин проти нашого безцінного природного середовища. І добре, що, ті, хто вирішив не брати участі у референдумі, керувалися, певно, не лише принципом «моя хата скраю», а вищими життєвими критеріями та селянською мудрістю.