Сьогодні обласній газеті виповнюється 90 років

Як у кожної людини, в кожної газети є свій день народження. Для часопису таким днем вважається дата виходу у світ першого номера. Так склалося (з причин ідеологічних), що свій родовід «Київська правда» веде не від справжньої матері — першої губернської газети Київщини — «Киевские губернские ведомости», що виходила з 1838 року (наразі нині ми мали б святкувати 169-й день народження), а від її партійної праонуки — «Голосу соціал-демократа», перший номер якого побачив світ 14 березня 1917 року. А оскільки літочислення в тодішній Російській імперії велось за юліанським календарем, виходить, що дата народження газети припадає на 27 березня 1917 року. А це означає, що в одній з найстаріших газет України, котра, змінюючи засновників, назви та ідеологію, зливаючись зі спорідненими за духом виданнями та поділяючись на аналогічні за підпорядкуванням, проіснувала, служачи вірою і (даруйте вже за тавтологію) правдою не тільки владі, котра її підтримувала матеріально, а насамперед своїм читачам.

А про те, що це справді так, свідчить уже хоча б той факт, що газету передплачують багато поколінь упродовж багатьох десятиліть. На Київщині, приміром, є родини, котрі читають «Київську правду» понад півстоліття. Загалом за кількістю примірників газети, що поширюються передплатою (понад 90 відсотків), вона може претендувати якщо не на рядок у Книзі рекордів Гіннеса, то принаймні в аналогічному вітчизняному виданні. На сторінках газети в різні часи виступало чимало видатних людей. Серед них літератори — Володимир Маяковський, Юрій Яновський, Павло Тичина, Володимир Сосюра. Авторами газети були Олександр Довженко, Максим Рильський, Микола Бажан, Андрій Малишко, Петро Панч, Степан Олійник, а згодом — Борис Олійник, Іван Драч, Олекса Ющенко, Володимир Дрозд, Євген Гуцало, Микола Вінграновський, Валерій Шевчук, Микола Сом...

Із газетою пов’язані імена видатних діячів сцени — Гната Юри, Амвросія Бучми, Івана Козловського, Наталі Ужвій, Івана Паторжинського, Євгенії Мірошниченко, народних художників Марії Приймаченко, Ганни Собачко, всесвітньо відомих карикатуристів Бориса Єфімова та Юрія Кособукіна, композиторів Левка Ревуцького, Григорія Верьовки, Ігоря Поклада, Олександра Білаша.

Серед авторів газети були провідні науковці — Оскар і Євген Патони, Олександр Палладін, Данило Заболотний, Олександр Богомолець, Архип Люлька, Віктор Глушков, Микола Амосов та багато інших їхніх великих сучасників і послідовників.

За 90 років у газеті змінилися кілька десятків керівників (багато з них були репресовані) та кілька сотень працівників. Серед редакторів післявоєнного часу варто назвати Олексу Носенка, Дмитра Прилюка, Вадима Дубенка, Віталія Заруду, Івана Чумака.

За дев’ять десятків літ газета відкрила світу тисячі імен наших талановитих земляків — велетів духу і героїв праці. З повідомлень «Київської правди» починалася біографія сотень підприємств, господарств і організацій, фіксували тисячі відкриттів і винаходів. Газета стала справжнім часописом епохи в усіх її проявах, злетах і падіннях.

Характерною ознакою сучасної «Київської правди» є чітко окреслена державницька позиція, послідовна пропаганда серед населення Київщини суверенних засад України, виховання в людей національного самоусвідомлення і патріотизму. Девіз газети: «Ми були з вами вчора, ми з вами сьогодні, ми будемо з вами завжди!» знаходить активну підтримку читачів, до яких він звернений.