Почуте на сесії Шацької районної ради змусило замислитися над проблемами цього чарівного куточка України, окрасою якого є понад два десятки озер і найбільше серед них — Світязь.

Чотирнадцять років тому, коли створювали район, нікого з обласного керівництва, ні колишнього, ні нинішнього, всерйоз його розвиток не турбував. Це підтвердила й моя розмова з головою районної ради Ольгою Сахарук.

— Знаєте, лише на перший погляд Шацький район здається райським куточком, — зітхає господиня не вельми просторого кабінету. — Озера, ліс, чисте повітря. Таким його бачать улітку відпочивальники. Для них це справді Едем: вугрі, чорниці, красень-Світязь, приємні знайомства. Приїжджого мало хвилює, як живеться тут людям, коли минає тепле літечко, небо затягують сірі хмари, дмуть холодні вітри... Куди піде місцевий поліщук, якщо захворіє? До руїни-поліклініки з дірявим дахом, до найгіршої в області районної лікарні — колишньої панської конюшні, яку добрий господар давно б розвалив? Нікого не цікавить, чому смертність у районі з прекрасними кліматичними умовами й екологією на 19 відсотків вища за середньообласний показник, а його населення з року в рік скорочується. Споживчу кооперацію ще десять років тому поставлено на коліна. Сучасний бізнесмен у село не дуже поспішає. Бар відкрити — то інша річ. А що робити людям, якщо від колишніх підприємств тільки назви зосталися, а все сільське господарство — це кілька напівживих кооперативів? Скільки обіцянок звучало з трибуни Верховної Ради в 1993 році, коли відновлювали район. Покажіть, де ті доброчинці, де їхні золоті гори?

Наша розмова з Ольгою Сахарук відбувалась після сесії районної ради.

— Як можна ставитися так до району, з якого починається Україна?! На ремонт доріг виділено лише 52 тисячі гривень. Що за ці копійки зробиш? До нас приїздять туристи з усього світу: Польщі, Німеччини, Італії, Португалії. З якими враженнями вони покидатимуть район? Наші дороги будь-кому зіпсують настрій. А Шацький національний природний парк? Нещодавно його передали обласному управлінню лісового господарства. Я, та й усі депутати, категорично проти такого реформування. Свою позицію ми висловили у прийнятому сесією зверненні до обласної ради. Головне тут не ліси, вони в інших районах і кращі є, а наші неповторні озера з найчистішою в Європі водою, місцеві унікальні флора й фауна. Мала зустріч із начальником цього управління Богданом Колісником. Він каже: «Не переживайте, Ольго Петрівно, нічого ми вам не зробимо». У тім і біда, що нічого. Бо й справді, не лісівники, а вчені та екологи тут повинні керувати. Парк нарешті повинен стати солідною науковою й дослідною установою. Поки що цього немає. Забули, що, власне, для того й район відновлювали: як рекреаційну зону, як унікальну перлину України. А не тому, що він житниця чи індустріальний край.

Над цим думалося й на сесії, коли слухав доповідь голови районної держадміністрації Леоніда Кислюка про програму економічного й соціального розвитку Шацького краю на 2007 рік. Надто дріб’язковими видавалися озвучені ним плани. Та й що може зробити район, який планувався як відпочинковий і природоохоронний? Торік, наприклад, тут реалізовано промислової продукції лише на 1,9 млн. гривень (в області — 0,5 млрд.). Між тим за доброго менеджменту тут багато можна було б зробити. Однак зусилля попередньої влади, і місцевої, і обласної, були спрямовані не в той бік. Виконувалися лише забаганки високих посадовців, багатіїв. А в розвиток району вкладалися копійки. З новобудов можна відзначити хіба що очисні споруди в Шацьку. Та й ті вже потрібно розширювати, зводити другу чергу. Зате приватних «хатинок» на берегах озер виросли сотні. Ділитися з місцевою громадою, як це заведено у світі, їхні власники не поспішають.

— Хочемо, щоб кожна з дев’яти сільських рад району мала свій напрям діяльності, заробляла на себе гроші — говорить Ольга Сахарук. — Світязькій, Пульмівській сільським, Шацькій селищній радам це зробити неважко. Вони мають кошти бюджету розвитку від продажу земель несільськогосподарського призначення і можуть їх використовувати на свої потреби. Хоча і тут є обмеження. Можна, наприклад, вести капітальне будівництво, однак забороняється витрачати гроші на його проектування, на купівлю основних засобів. Саме тому гальмується розробка проектів генеральної забудови населених пунктів району, спорудження музею у Світязі, створення у цьому само селі комунального підприємства. Істотно поповнити бюджети могли б і податки осіб, які займаються зеленим туризмом. Маємо в районі вже чимало приватних баз відпочинку. Однак усі вони працюють на єдиному податку. Бажано прийняти закон, який би чітко регламентував: за скількох відпочивальників ти платиш такий податок, а за скількох — удвічі більший.

Чому так важко живеться у цьому чарівному куточку людям, чому цей перспективний для розвитку туризму й оздоровлення край залишився поза увагою обласної влади, уряду України?!

смт Шацьк

Волинської області.