Тільки 10 відсотків українських дітей досягають повноліття здоровими. Даються взнаки забруднене довкілля, нездоровий спосіб життя та... інтенсивна шкільна наука.

Як свідчить статистика, за роки навчання у школі кількість дітей з короткозорістю в середньому збільшується у 5 разів. Вже наприкінці першого класу 33 відсотки малюків страждають на порушення постави, тоді як серед дошкільнят такі проблеми мають менш як 4 відсотки! То чи можливо здобути диплом і залишитися здоровим?

 

Якось наш міністр освіти озвучив цікаву ідею: відомство Станіслава Ніколаєнка планує встановити у класах так звану «парту самоконтролю», або «конторку», за якою школярі по черзі стоятимуть кілька хвилин протягом уроку. Щоб розвантажити хребет. Лікарі не проти експериментів. Але спочатку радять забезпечити школи традиційними меблями, які відповідали б зросту дитини. Цього, до речі, вимагають Державні санітарно-гігієнічні правила і норми.

— Згідно із СанПіН, у кожній класній кімнаті мають бути парти двох-трьох видів: для низеньких, середнього зросту і високих учнів, — розповідає провідний науковий співробітник Інституту гігієни та медичної екології ім. О. Марзеєва АМН України Галина Єременко. — Якщо школа ігнорує ці вимоги, санстанція має право її закрити.

Прецедентів, щоправда, було небагато. Школу можуть закрити через грип, але не через «епідемію» сколіозу. Навчальні програми з року в рік ускладнюють, і нині за урок семирічний малюк отримує такий обсяг інформації, якого його татко у цьому віці не міг навіть уявити! Тож на колись обов’язкові фізкультхвилинки часу не залишається. Побігати чи пострибати на перерві теж не дозволяють. Фактично школярі весь день сидять: спочатку на уроках, потім — у групі продовженого дня. Уроки фізкультури теж не рятують. Дітям нема де і нема коли розслабитися, вихлюпнути свої емоції.

— Знаєте, для чого колись придумали кабінетну систему? — запитує завідувачка відділу Інституту ім. Марзеєва Любов Полька. — Для того, щоб учні більше рухалися. Діти, які не кричать і не бігають, — то нездорові діти! Але якраз такі найбільше подобаються вчителям.

Років 30 тому Любов Полька брала участь у цікавому експерименті. Тоді в Україні збудували три школи «великої місткості». Фактично це були цілі шкільні містечка на чотири з половиною тисячі учнів кожне. Архітектори, педагоги і медики вивчали, як житиме цей «вулик». З’ясувалося, що завдяки раціональному плануванню приміщень, вдалій організації навчання та дозвілля дітей рівень шуму в них був набагато менший, ніж у маленьких школах! І діти, й вчителі почувалися комфортно.

Початкові класи були відокремлені від решти. Кожен із них мав маленький гардероб і власний вихід у двір. На окремий дитячий майданчик. Під час перерви можна було швидко вбратися і вибігти на вулицю. Експеримент отримав позитивну оцінку, але більше таких закладів чомусь не будували. Тож наша «школа майбутнього» виглядає інакше: нашпигована сучасною технікою, забезпечена надійною охороною і... повністю позбавлена простих дитячих радощів.