Останнім часом стихійними пікетами та зборами мешканців того чи того двору, де раптом розпочинається нове будівництво, нікого не здивуєш. При цьому, як правило, протести мешканців, котрі провели у цьому дворі не один десяток літ, хоч би якими гучними вони були, тихо і швидко перекриваються довідками-дозволами на право будівництва. Останні виявляються сильнішими за будь-які логічні докази, вмовляння і заклики відстояти інтереси пересічних городян.

Двом ініціативним групам, які було створено на знак протесту саме таких новобудов у Хмельницькому, вдалося дійти до сесії Хмельницької міськради. Причому активісти виявилися такими наполегливим, що в обох випадках детально вивчати всі питання довелося комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони довкілля.

Відмовити, бо дозволити?

Мешканці кількох будинків скаржилися на те, що в їхньому дворі розпочали будувати гаражі. За планом їх мало бути 19 і призначалися вони для мешканців новозбудованого дому. Старожили ніяк не могли збагнути, чому саме цим щасливчикам поталанило мати гараж у себе під боком? Та найбільше обурило те, що під час будівництва зруйнували дитячий майданчик, а самі гаражі втиснули впритул до дитячого садочка.

Тамтешнім малюкам справді не позаздриш, бо вони опинилися в буквальному розумінні слова у «техногенній окупації». Дитсадок вже й до того мав у близьких сусідах велику автостоянку, автозаправку, а тепер — у перспективі ще й гаражі.

Уже з самого початку їх будівництва місцеві мешканці створили ініціативну групу і почали бити у всі дзвони: не можна захаращувати двір гаражами для обраних! При цьому всі документи, заяви і підписи було передано до міськради. Однак на той час посадовці були зайняті передвиборною кампанією, потім відбулася зміна влади, потому прийшла нова влада, котра формувала свою команду... Одне слово, скарги загубилися, і все довелося розпочинати спочатку. А тим часом будівництво не зупинялося.

Зрештою протистояння набуло такого характеру, що справу було доручено розглянути вже згаданій комісії. Та насамперед почала вивчати законність будівництва і з’ясувала, що все там... правильно. Бо було відповідне рішення сесії на забудову. А цьому передували позитивні висновки від головного архітектора, санітарно-епідеміологічної та екологічних служб. Крапкою соціальної справедливості мало бути виконання однієї умови: передача 10 відсотків гаражів для інвалідів — мешканців сусіднього будинку. Про те, як виділити згідно з умовами для інвалідів 1,9 гаража, окрема розмова. Але всі ці висновки, рішення і дозволи видалися комісії цілком законними, тому на сесію було підготовлено рішення, в якому відмовляли у проханні місцевих мешканців заборонити будівництво.

Крик душі

Хтозна, як проголосували б депутати, якби на трибуну не вийшла Оксана Сікорська, єдиний представник ініціативної групи, котра не злякалась ані тиску, ані залякувань. Виступ жінки був такий емоційний і переконливий, що депутати одразу прозріли: дитячий садочок справді не може існувати в такому сусідстві, а дозвільні документи виписано чомусь не у Хмельницькому, а привезено зі столиці. Коли так, рішення сесії набуває зовсім іншого характеру: ініціативу мешканців задовольнити, а будівництво припинити.

Але при цьому до розв’язання проблеми ще далеко. Хто тепер відповідатиме за попереднє рішення сесії? За чий рахунок розбиратимуть гаражі, відшкодовуватимуть матеріальні витрати забудовників (адже вони вкладали гроші, маючи на руках певні рішення)? Кому відбудовувати зруйнований дитячий майданчик? Адже нинішня влада у прийнятих рішеннях не винна, а колишньої вже немає. Так що вхопити винуватця за руку навряд чи вдасться.

Оксана Сікорська усе це добре розуміє. Як і те, що рішення сесії — це лише початок довгої боротьби за життєвий простір у дворі. Бо вона неодмінно повинна продовжитись у суді. А яким буде його рішення, не знає ніхто.

Не треба дім — віддайте землю

На хвилі загального підйому сесія прийняла рішення підтримати ще одну місцеву ініціативу. В центрі міста підприємець розпочав будівництво триповерхового ресторану. Ситуація повторює попередню. Адже перш ніж завезти на будівельний майданчик (тобто просто у двір) будівельні матеріали, забудовник отримав всі необхідні дозвільні документи. Коли, здавалось, усі бюрократичні перепони було подолано, він вклав чималі кошти у проектну документацію. Та якраз на цьому етапі у справу втрутилися мешканці навколишніх будинків.

А коли у справі почала розбиратися комісія міськради, з’ясувалося, що довідку архітектора було видано неправильно, а тому головний архітектор міста її відкликав.

Такий крок повернув весь хід подій у протилежний напрям. У сесії не було жодної причини відмовити у забороні будівництва. Що, до честі депутатів, і було зроблено. Але як і в попередньому випадку, це не розв’язало проблеми. Адже знову постало питання, хто компенсуватиме втрати забудовнику?

Глибоко не занурюючись у суть справи, можна вже тепер зробити деякі прогнози. Навряд чи знайдеться чиновник, котрий візьме на себе відповідальність за помилку. Найімовірніше, винним виявиться старий генеральний план міста чи щось таке. З депутатів минулого скликання, котрі давали дозвіл на будівництво, тепер теж не спитаєш. Отож цілком імовірно, що відповідати доведеться теперішній владі. До того ж відповідати матеріально. А це означає, що за «помилки» чиновника, котрий видав дозвіл, розплачуватиметься міський бюджет. І якщо потерпілими буде визнано забудовників, доведеться або компенсувати їм витрати, або надавати іншу земельну ділянку в центрі міста, що теж коштує чимало.

Нинішня міська влада готова йти на ці витрати, щоб засвідчити свою чесність і порядність у стосунках із городянами. А гарантією того, що тепер ніхто ані самовільно, ані помилково не розпочне будівництво у чужому дворі, мають бути відкриті земельні аукціони, котрі вже розпочалися в місті. Кажуть, міському бюджету вони таки додають впевненості. Було б добре, якби вони надали гарантії усім городянам в тому, що ніхто не будуватиме свій дім у чужому дворі.

Хмельницький.