Улітку минулого року попри незгоду мешканців одинадцяти сіл, які користувалися послугами Пальмірської дільничної лікарні, медзаклад закрили. Територіальні громади населених пунктів не припинили боротися за своє право на доступну медичну допомогу. Активісти зверталися до найвищих державних інстанцій, до парламентаріїв, засобів масової інформації. Про конфлікт селян із горе-реформаторами розповідала й наша газета, відстоюючи правоту своїх читачів. І ось, нарешті, справедливість перемогла — дільнична лікарня запрацювала як філіал терапевтичного відділення Золотоніської центральної райлікарні.
Першими пацієнтами медичного закладу стало подружжя Жданових. Анатолій Фокович та Катерина Антонівна все життя пропрацювали на Пальмірському цукровому підприємстві, мешкають тут-таки, в заводському селищі. На їхніх очах зводили наприкінці 70-х років минулого століття лікарню. На той час це була найсучасніша медична споруда в районі. Згодом будівлю реконструювали, встановили індивідуальну котельню, замінили всі батареї опалення, труби водопостачання. У двоповерховому приміщенні працювали фізіотерапевтичне відділення, рентген-кабінет, стаціонар на 50 ліжок.
— Закриття добротної, обладнаної лікарні було дуже нерозумним кроком з боку влади, — переконаний Анатолій Жданов. — Завдяки наполегливості та активності мешканців навколишніх сіл вдалося добитися відновлення її роботи. Тепер не потрібно їхати в район, можна підлікуватися вдома. А вдома, як то кажуть, і стіни допомагають...
Це підтверджує й Сергій Іванович Пилипенко, мешканець села Вознесенського. Чоловіка щойно виписали з терапевтичного відділення Золотоніської лікарні. На жаль, хвороба знову змусила звертатися до людей у білих халатах. Тепер радий, що взялися його лікувати тут, на місці, й не довелося йому, недужому, знову добиратися автобусами до райцентру.
Упродовж кількох днів у Пальмірській лікарні були заповнені всі 10 ліжко-місць, а тепер тут стаціонарно лікуються 12 хворих.
— Дуже задоволені, що повернули людям лікарню, — навперебій гомонять пацієнтки. Серед них і пенсіонерка Марія Андрущенко із села Лукашівка, котра дякує й депутатові районної ради Валерієві Саранчі.
— Валерій Петрович нині очолює райраду, — каже завідувачка медзакладу Лариса Приліпко. — Це правда, він відстояв лікарню. Й не тільки Пальмірську, а й Домантівську. Без перебільшення, це заслуга нової переобраної районної влади.
Рішення про створення двох терапевтичних філій депутати райради ухвалили на першій сесії з новим головою. Ціна питання — 700 тисяч гривень. Це не додаткові кошти, а в межах передбачених бюджетом. Роботі відновлених стаціонарів у складчину допомагатимуть громади тих сіл, жителів яких вони обслуговуватимуть. У Пальмірі немає жодних проблем із продуктами для харчування хворих — усе необхідне із провіанту тут добровільно звезли-знесли жителі навколишніх сіл. Так само буде і в Домантовому, де тривають останні ремонтні роботи і з дня на день запрацює стаціонар.
Просторе двоповерхове приміщення Пальмірської лікарні-філіалу ніби скинуло з пліч якусь частину важкої ноші сирітства. Тут не завадило б зробити ремонт, але на перших порах і так годиться. Головне, кажуть люди, що відновився стаціонар. У приміщенні тепло, хлібосольно, тут працюють хороші спеціалісти. Лариса Приліпко — педіатр, є сімейний лікар Сергій Козлов. Терапевт Ніна Кодь — найстарший у районі лікар, працює з 1978 року, відтоді, як у Пальмірі почав функціонувати медзаклад. А з дня його відкриття, з 1975-го, трудиться Ірина Зінченко, незмінний лаборант і чемпіонка району з тенісу.
Весь медперсонал, зазначають пацієнти, уважний і чуйний до кожного, хто переступив поріг лікарні. Тут не тільки призначать ліки та фізпроцедури, а й підбадьорять, пожартують. А добре слово, моральна підтримка, як відомо, також допомагають перебороти недугу.
Черкаська область.
Лікар-ветеран Ніна Кодь, молодша сестра Валентина Синільник, медсестра Лариса Денисенко, завгосп Катерина Боровик.
Фото Валентини ГАВРИШКЕВИЧ.
