Донецький театр опери та балету зустрів весну прем’єрою «Наталки Полтавки». Її поставив випускник Київського театрального університету Василь Цимбал, це його дипломна робота.

Перше яскраве враження глядач одержує вже на самому початку дії, коли бачить глибокий горизонт неба з пишними хмарами. Погляд тоне в його синяві. Декорація така реалістична, що самому хочеться побувати в цьому чарівному степу, де художник Володимир Спєвякін зобразив звивисту стежку. Вочевидь саме нею і прийшов до Наталки (Анни Усової) її довгожданий Петро (Віталій Дудкін). Утім, все на сцені має певну знаковість. Небо — поміж двох великих рушників, вишитих червоним. Чорний колір вилучено з орнаменту, бо для режисера це — ознака суму. А суму тут не повинно бути!

Однак декотрі деталі можна трактувати неоднозначно. Коли у дім Терпелихи (Валентина Іванченко) приходять Виборний (Юрій Алексійчук), мати з донькою жаліються на свою бідність і чорний хліб — а пригощають гостя варениками і горілкою! Та й пишне вбрання характеризує їх як людей зовсім не бідних. А за вікнами розквітла тиха зоряна ніч. Поміж зірок — місяць. Небо весь час ясне й привітне, не передвіщає нічого поганого, й героям, по суті, нема чим перейматися.

Вистава задумана як молодіжний проект, а тому більшість ролей тут віддано молодим виконавцям, у яких і в житті світла пора для любові. І на сцені вони її передають з особливою завзятістю і чуттєвістю. Лише партії Возного і Виборного виконують бувалі майстри сцени — Юрій Алексійчук і Володимир Масло. Ніхто з виконавців не поступається одне одному: молодь демонструє високу вокальну майстерність і професійну драматичну гру.

Багатьох солістів публіка запам’ятала з недавньої вистави театру «Богдан Хмельницький», що спричинила чималий резонанс. Колоритний тенор Віталій Дудкін, наприклад, з великим успіхом виконував там роль Богуна, за що отримав звання кращого молодого працівника 2006 року в сфері культури й став переможцем конкурсу «Відкриття року в сфері культури і мистецтва». В «Наталці» саме йому дісталися найгучніші оплески.

Публіка задоволена. Режисер теж запевнив на прем’єрі: «Сьогодні вдалося все!». Але зізнався, що перед прем’єрою переживав. Адже «Наталка Полтавка» — опера, дуже насичена розмовним текстом, що незвично для оперних солістів.

На запитання, чому обрав для постановки саме цей твір, Цимбал відповідає: «Сьогодні, на жаль, мало ставлять українську класику. А в ній закладено першооснови людських стосунків і почуттів, цікавих і зрозумілих усім!».

Про себе Василь розповідає, що виріс за лаштунками донецьких театрів, бо він — не перший театрал в сім’ї. Закінчив Донецьке художнє училище, працював театральним художником. Потім поїхав навчатися в Київ. І ось зробив наступний крок у професійне майбутнє й подарував Донецьку сонячну мелодію любові.