Завтра — День працівників водного господарства
Волинь за водними ресурсами посідає одне з перших місць у державі. Тут розташовано 268 озер, зокрема і красень Світязь, дев’ять водосховищ, 947 ставків. Областю протікає 137 річок, загальна протяжність яких становить 3,6 тисячі кілометрів. Тут починається і набирає сили найбільша притока Дніпра — річка Прип’ять. Недарма Волинь з повагою називають найбільшим джерелом Дніпра. Як дати лад усьому цьому багатству? Над цим багато століть думали жителі нашого поліського краю. Адже вода часто приносила їм не лише блага, а й проблеми. Жити у регіоні, де багато боліт і висока вологість повітря, теж не завжди комфортно. На щастя, в області є організація, яка вміло керує цією стихією. Незабаром обласне управління водних ресурсів відзначить своє 60-річчя.
Почин зробив ще генерал Жилінський
Переглядаючи старі карти Волині, не можна не звернути увагу на величезну кількість боліт, які колись займали чи не половину її площі. Тепер вони збереглися хіба що в заповідних місцях. Наступ на болота розпочався ще в ХІХ столітті. Саме тоді Західною експедицією під керівництвом генерал-лейтенанта Й. І. Жилінського було побудовано ряд магістральних і рідку мережу осушувальних каналів для покращення природних сіножатей і лісів, а також створення водних шляхів для сплаву деревини.
На початку ХХ століття обсяги меліоративних робіт значно зросли, подовжилися вони і в 1920—1930 роках, коли Волинь належала панській Польщі. У цей період осушувальні мережі були влаштовані на площі понад 150 тисяч гектарів. Враховуючи відсутність у той час землерийної і меліоративної техніки, можна лише подивуватися обсягам виконаних робіт.
Наступ на болота продовжився і в повоєнний час. Спочатку ці функції були покладені на спеціальні загони машинно-тракторних станцій (МТС), які оснащували канавокопачами і болотними плугами. Щороку МТС передавали колгоспам до десяти тисяч гектарів відновленої ще довоєнної меліоративної мережі.
Ефективним координатором і організатором цієї справи стало створене в 1954 році обласне управління водного господарства. Саме з того часу в області розгортається будівництво нових осушувальних систем, організовуються спочатку лукомеліоративні станції, а згодом — спеціалізовані пересувні механізовані колони. Ще більшого розмаху ці роботи набрали після того, як в 1967 році в Луцьку було створено трест «Волиньводбуд», надзвичайно потужна організація, яка в 1984 році мала в своїх структурних підрозділах 215 бульдозерів, 133 багатоковшових і 157 одноковшових екскаваторів, 43 корчувачі, 175 колісних тракторів, 835 автомобілів.
Завдяки проведеній у ті роки меліорації в області осушено 416,6 тисячі гектарів раніше заболочених і перезволожених земель, в тому числі 236,6 тисячі гектарів — гончарним дренажем, майже на 48 тисячах гектарів побудовано польдерні системи. Для їх функціонування влаштовано 18,5 тисячі кілометрів відкритих каналів, в тому числі міжгосподарських — 4,6 тисячі кілометрів, побудовано 360 кілометрів захисних дамб, 46 насосних станцій, 805 кілометрів експлуатаційних доріг. Сьогодні всім цим складним господарством опікується обласне управління водних ресурсів і його вісім структурних підрозділів: чотири міжрайонні та три районні управління водного господарства та Волинська гідрогеолого-меліоративна партія. Вартість основних меліоративних фондів Волині становить 1,2 мільярда гривень.
На колишньому болоті морква найсолодша
Ратнівське міжрайонне управління водного господарства, де довелося побувати наприкінці травня, найпотужніше в регіоні. Колектив, який очолює молодий перспективний керівник Михайло Тимощук, проводить свою діяльність у двох адміністративних районах області: Ратнівському і Старовижівському. Тут розташовано 44 осушувальні системи, які регулюють водний режим на площі 78 тисяч гектарів. Це найбільш водний регіон області. Тут протікає 17 річок, розташовано 54 озера, найбільшим серед яких є Турське (1296 гектарів).
Разом з начальником облводресурсів Ростиславом Кравчуком ми оглянули одну з найбільших осушувальних систем Ратнівського району — Турську. Розташована вона обабіч двох сторін збудованого ще в 1840-х роках Турського каналу і займає площу 9120 гектарів. Завдяки меліорації тутешні землі дають хороші врожаї картоплі, овочів, зернових. Але найкраще родить морква. Вона, як кажуть фахівці, тут найсмачніша. Про це нам розповіли голова сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) «Гірниківський» Микола Шевчик і Гірниківський сільський голова Володимир Мерчук, з якими ми зустрілися на березі каналу. Обидва чи найбільш зацікавлені, аби осушувальна система сповна виконувала покладені на неї функції. Тут чи не краще в області налагоджено співпрацю водогосподарників, керівників СВК і населення з догляду за меліоративною системою. Свої кошти в очищення внутрігосподарських каналів, догляд за ними вкладають і жителі довколишніх сіл, які мають тут свої земельні паї, і СВК, не залишає селян наодинці зі своїми проблемами і держава.
Їдемо вздовж каналу. Канал, протяжність якого 32 кілометри, з’єднує озеро Турське з озерами Тисоболь і Оріхівське. Півтора століття тому його використовували і як транспортну артерію, сьогодні ж він слугує лише для меліорації. Для регулювання рівня поверхневих і ґрунтових вод на Турському збудовано п’ять шлюзів, Оріхівську насосну станцію. Це надзвичайно важливий об’єкт, який не раз рятував сусіднє село Самари-Оріхові від підтоплень і затоплень. Кожен з чотирьох встановлених тут насосів здатен за годину перекачати з внутрігосподарських каналів у магістральний по 2500 кубометрів води. Як розповіли машиністи насосної станції Олександр Шинкарук і Степан Сидорук, особливо напружена ситуація була минулорічної весни, коли агрегати тут доводилося використовувати на повну потужність.
Того ж дня ми побували також на Вижівському водозаборі Білоозерської водоживильної системи Дніпро-Бузького каналу (ДБК), що розташована на ріці Прип’ять біля села Почапи. Без цього важливого об’єкта неможлива діяльність ДБК, тим більше шлюзування кораблів по ньому. На жаль, старий шлюз водозабору перебуває в аварійному стані, а розпочате торік будівництво нового через брак коштів припинено. Проблема ця така важлива, що потребує більш детальної уваги до неї. Тож про ситуацію на Вижівському водозаборі ми розповімо в одному з наступних номерів нашої газети. А поки що поцікавимося в начальника обласного управлінні водних ресурсів Ростислава Кравчука про плани роботи на цей рік.
— Планів було багато. Передбачали провести очищення меліоративної мережі, передусім внутрігосподарської, на суму майже 59 мільйонів гривень. Але таких коштів не буде. Тому будемо виходити з того, що маємо. Зараз працюємо в питаннях співпраці з облдержадміністрацією, районними і сільськими радами з тим, щоб отримати якісь кошти з місцевих бюджетів. Насамперед проводитимемо роботи на тих каналах і спорудах меліоративних систем, землі яких ефективно використовуються, де є підтоплення населених пунктів. Вже нині активно проводимо очищення каналів, ставів. Майже тисячний колектив водогосподарників області готовий виконувати будь-які роботи, аби оберігати наші населені пункти від затоплень і підтоплень, а також створювати для аграріїв області сприятливі умови для господарювання.
Волинська область.
Там, де колись було болото, тепер на своїх земельних паях господарюють селяни.
Начальник обласного управління водних ресурсів Ростислав Кравчук (ліворуч) і начальник Ратнівського міжрайонного управління водного господарства Михайло Тимощук часто планують роботу разом.
Уже багато років працюють машиністами Оріхівської насосної станції Олександр Шинкарук (ліворуч) і Степан Сидорук.
Фото автора.
