Останнім часом на Луганщині помітно активізувався робітничий рух. Тільки в поточному році проведено кілька акцій протесту, найпомітніші з яких організовані гірниками. Мова в першу чергу йде про підземні страйки робітників шахти «Краснопільська» і краснолуцьких гірників ДП «Донбасантрацит». Схоже, що страйкову естафету незабаром можуть підхопити металурги Алчевського металургійного комбінату та хіміки рубежанського «Барвника». Ситуація на цих великих підприємствах області дуже складна і пов’язана вона передусім з майбутнім звільненням сотень людей, що власник пояснює виробничою необхідністю. З цього приводу мимоволі замислюєшся над роллю профспілок. Наскільки активно вони стоять на захисті прав робітників і наскільки принципово вимагають від влади виконання законодавства про працю?

Можна сказати, що діяльність профспілок регіону, загалом, має мозаїчний характер. Кожна структура працює сама по собі, хоча мета й завданя в усіх єдині. Однак, за влучним висловом голови регіональної організації Всеукраїнської спілки робітників Юрія Хохлова, до останнього часу діяльність профспілок зводилась до листування з органами влади різних рівнів під девізом «ви писали — ми читали». Все. Активні дії були малопомітні. Більше того, всередині самого руху виникали конфлікти, взаємні звинувачення і з’ясування, хто ближче до людей і більше дбає про їх соціальний захист.

Декілька місяців тому в області з’явилася ще одна структура — Об’єднані вільні профспілки Луганської області. Принципової різниці між нею та існуючою Конфедерацією вільних профспілок у Луганській області нема. Хіба що чисельність останньої організації трохи поступається новоствореній: 2 тис. «багнетів» проти 5,5 тис. Популярність нової структури цілком поясненна. Як показує практика, свіжі лідери попервах мають стійкий імунітет проти корупції, не піддаються чиновницькому синдромові й по-справжньому стоять на варті робітничих інтересів. У конкретному випадку саме вони зіграли немаловажну роль в організації та проведенні акції протесту гірників ДП «Донбасантрацит», які домагалися підвищення мінімальних тарифів для робітників допоміжних професій.

Хоча керівники профспілки робітників вугільної промисловості (ПРВП), а також Федерації профспілок Луганської області заперечують цю заслугу. Те, що вимогу гірників державного підприємства «Донбасантрацит» за рішенням Мінвуглепрому з

1 квітня буде задоволено, лідери цих організацій приписують у першу чергу собі. Мовляв, вони кілька місяців підряд, без гучного афішування, лобіювали тарифну проблему у високих кабінетах уряду й парламенту. На що представники вільних профспілок відповідають: можна роками лобіювати питання, проводити безліч усіляких засідань, обережно обминаючи гострі кути, — й нічого не добитися. А владу треба змушувати працювати, постійно підштовхувати її, вказувати на помилки, домагаючись їх усунення. Скажімо, серйозна реакція влади на акцію гірників шахти «Краснопільська» з’явилася тільки після того, як у вибій спустилися жінки і приєдналися до чоловіків-страйкарів.

— Якби всі профспілки були об’єднані й на виконання поставлених завдань ішли єдиним фронтом, гадаю, в області не склалося б такої ситуації, як сьогодні, — вважає заступник голови Конфедерації вільних профспілок Тетяна Кисла.

Мається на увазі насамперед майбутнє звільнення з Алчевського металургійного заводу 1,6 тис. робітників. У зв’язку з модернізацією виробництва, освоєнням нових, прогресивних, технологій деякі професії стають незатребуваними. Запроваджується конверторне виробництво, яке потребує інших фахівців. Під скорочення потрапляють робітники, котрі досягли пенсійного віку, різних допоміжних професій. Керівники АМК стверджують, що звільнення людей пройде без порушення законодавства, але навряд чи цей процес буде мирний. От де поле діяльності для профспілок і перевірка їхньої боєздатності.

Звинувачення на адресу ПРВП і Федерації профспілок можна вважати виправданими хоча б з тієї причини, що інтереси учасників акції двох вугільних підприємств захищала переважно Незалежна профспілка гірників України (НПГУ). Власне, вона ініціювала й сам робітничий рух. Утім, представник Федерації профспілок у Луганській області Валерій Литовець вважає, що на рівні низів поняття «робітничий рух» немає. Більше того, люди з побоюванням сприймають різні акції протесту, вважаючи цей процес руйнівним: можна втратити і те, що маєш. А оскільки Федерація профспілок стоїть на варті інтересів членів своєї організації, яка налічує майже 600 тисяч чоловік, то, зрозуміло, різких рухів не робить.

З думкою Тетяни Кислої про об’єднання не можна не погодитися. З другого боку, ця ідея, швидше за все, з розряду нереальних. Мета у профспілок, справді, одна, а от способи її досягнення різні.

Луганськ.