Спільна мова —діло і слово

— Мироне Дмитровичу, передусім скажіть про мету поїздки на Донеччину.

— Ми затвердили програму міжрегіонального співробітництва, умовно назвали її «Схід і Захід», хоча вона ширша, охоплює Південь і Північ. Чому обрали для початку Донецьк і Львів? За два останні роки загострилися дезінтеграція, економічне відчуження регіонів. Сьогодні маємо 27 господарських суб’єктів, які живуть своїм внутрішнім життям, лобіюють свої інтереси в Києві. А де українські інтереси? Програма міжрегіонального співробітництва має заповнити цей вакуум. Ми здійснили моніторинг на прикладі двох областей. З’ясували, які є інтереси львівського бізнесу стосовно Донеччини і навпаки. На основі моніторингу визначили «пари» підприємств Львівщини і Донеччини, які вже співпрацюють або ж мають дотичні інтереси. І за два-три місяці до поїздки поінформували Донецьку обласну державну адміністрацію, обласну раду, Донецьку торгово-промислову палату про нашу програму. Надіслали пропозиції від понад 100 львівських підприємств. Найбільше нас цікавить напрям кооперації: спільне виробництво, створення спільних підприємств. Перевага Донеччини — це великий бізнес, великі машинобудівні заводи. А на Львівщині маємо висококваліфіковану робочу силу, потужний науковий потенціал. Нашою перевагою є географічне розташування, близькість до кордону. Я вже не кажу про рекреацію, відпочинкову базу. Кооперація дала б змогу поєднати переваги сторін і збільшувати конкурентоспроможність регіонів. Поки що несистемна робота урядів і облдержадміністрацій породжує нездорову конкурентність у вигляді лобіювання бюджетних потоків, інвестицій, протекціонізму.

— Не раз доводилося чути «страшилки» на кшталт: «Прийдуть донецькі і все скуплять. Що ж тоді галичанам залишиться?».

— Логіка спільних інвестиційних проектів інша: ніхто не прийде викидати гроші в болото, в повітря і щось скуповувати. У Західній Україні нині швидкими темпами розвивається галузь автомобіле-, автобусобудування. Тому створення спільних підприємств мало б неабиякий ефект. Наприклад, наш Дрогобицький автокрановий завод уже відкриває своє представництво в Донецьку.

— Цьому посприяла поїздка?

— Перемовини були раніше, а тепер донецька влада сприятиме, щоб не було жодних бар’єрів. Ще один важливий напрям —інноваційний. У Львівській області дуже мала питома вага підприємств, що виробляють продукцію інноваційного характеру. Тим часом маємо тут велику науково-дослідну базу, і сам Бог велів більше займатися впровадженням розробок. Під час нашої поїздки відбулися переговори керівників Західного і Донецького наукових центрів, зустріч із ректором Донецького університету. Ректор Львівського національного лісотехнічного університету Юрій Туниця запропонував провести спільну багатоетапну конференцію «Еколого-економічні проблеми сталого розвитку регіонів в умовах глобалізації». Це важливо для Донецької та інших східних областей, де екологія є проблемним питанням. Та й у нас є свої зони екологічного лиха. Нам цікавий досвід розв’язання екологічних проблем Донеччини, Луганщини, Дніпропетровщини, бо там залучають потужні інвестиції, використовують зарубіжний досвід інновацій.

— Мироне Дмитровичу, не можу не зачепити делікатну тему «кольороподілу», який так загострився нагорі...

— Не було й натяку на це. Нас приймали дуже щиро і гостинно. Жодної проблеми не мали стосовно мови. Наприклад, бізнес-форум, який проходив у конференц-залі Донецької торгово-промислової палати «звучав» державною мовою. Політичне протистояння можна зняти, якщо знизу організовувати такі бізнес-зустрічі, бізнес-конференції, «круглі столи». І тоді очі в очі будемо бачити: нам нема що ділити. Навпаки, є чим займатися разом.

Ми побачили, що промисловість Донеччини працює на незалежну Україну. Тут немає великої плинності кадрів. Сьогодні влаштуватися на Донецький металургійний комбінат можна лише за рекомендацією члена трудового колективу. Батько рекомендує сина, дідусь рекомендує внука. Стабільність і ще раз стабільність. Не бачимо великого відпливу людей із Донецької області на заробітки. Цьому також треба повчитися. Важливою подією були відвідини Новокраматорського машинобудівного заводу, почесним генеральним директором якого є Герой України народний депутат Георгій Скудар. Він спеціально прилетів із Києва, щоб зустрітися з нами. Все показав і розказав. Це підприємство виробляє продукцію для важкої промисловості, для вугільних підприємств. З ним можемо започаткувати деякі коопераційні процеси і виробляти комплектувальну продукцію.

— Як можна використати потенціал Львівщини в інтересах Сходу?

— Завдяки географічному розташуванню Львівська область може сприяти реалізації таких проектів, як логістичні центри, індустріальні парки, ліцензійно-митні склади. Керівництво Донецької облдержадміністрації поцікавилося матеріалами про міжнародні транспортні коридори, про будівництво автобанів, транскордонне співробітництво. Ми запропонували спільно розвивати на Львівщині технопарки, інноваційні центри. Велику увагу привернули розроблені науково-промисловою асоціацією «ГалАвто» (вона об’єднує 52 підприємства) кластерні програми в машинобудуванні різних галузей народного господарства, а також — в охороні природи через використання вторинних сировинних ресурсів на основі сучасних досягнень науки і техніки. Була підписана угода між асоціацією «ГалАвто» і Донецькою торгово-промисловою палатою.

— Принагідно згадаймо сторінку історії: галичани свого часу виїжджали на роботу в Донбас.

— Так, після війни масово вивозили населення західних областей на відбудову шахт. Сім’ю сестри мого батька за дві години вкинули в теплушку й вивезли на Донеччину. Це була своєрідна депортація. Мої родичі живуть біля Червоноармійська. У 60—70-ті роки вони приїжджали до нас, згодом зв’язки ослабли. До слова, такі родинні контакти — це також нива для спільних історичних досліджень. Уже проведено соціологічне дослідження «Донецьк—Львів: соціокультурні ідентичності і практики».

— Чи справив на донеччан враження презентаційний автобус «НеоЛАЗ»?

— Авжеж, це один із швидкісних комфортабельних автобусів, які можуть бути використані для пасажирських перевезень між містами, регіонами. З Донецьком уже є реальні зв’язки. Львівщина постачає низькопідлогові міські автобуси, ведуться переговори про тролейбус. Ми мали розмову із керівництвом Донецької облдержадміністрації, нагадали про програми «Шкільний автобус», «Сільський автобус». Нас цікавить також відповідний консалтинговий супровід співпраці. Я ініціюватиму консалтинговий «круглий стіл» західних і східних областей, щоб ми могли через такі структури надавати допомогу підприємцям.

— З ким із керівників донецької влади ви спілкувалися?

— З нами працювали заступник голови ОДА Борис Адамов, голова обласної ради Анатолій Близнюк. Наш партнер, Донецька торгово-промислова палата, надала приміщення і можливість провести бізнес-форум, біржу. Ми не створювали якогось конкурентного середовища між інституціями, а дали імпульс і кажемо: «Працюйте!». Незабаром проведемо телеміст між Донецьком і Львовом з відпрацювання методики розробки бюджету, децентралізації, деконцентрації державного бюджету. Це була ініціатива голови Донецької обласної ради. І ще один момент: навіть між нашими підприємцями, які познайомилися в автобусі, було укладено контракти. Вони дорогою на Схід зрозуміли, що можуть співпрацювати.

— Чи планується поїздка донеччан у Галичину?

— Вона буде восени. Водночас готуємося до співпраці з Харковом, Запоріжжям, Одесою. Запрошуємо газету «Голос України» до розбудови інформаційних мостів.

Тема «Схід—Захід — разом» і надалі буде однією із провідних на сторінках газети «Голос України». Разом із органами влади, бізнесовими колами, громадськими організаціями ми ініціюватимемо зустрічі заради поєднання спільних інтересів, обміни делегаціями, економічну і культурну співпрацю. Газета відкриває свої шпальти для «Ринку регіональних ідей». Наприклад, до втілення наукової розробки із Заходу долучаться фахівці із Сходу чи навпаки. А спільна праця — запорука злагоди і миру в державі. Території і сфери впливу намагаються ділити немудрі політики. А народові нема що ділити — він спроможний примножувати...