Щораз, коли буваю в наших індустріальних центрах
— Дніпродзержинську, Кривому Розі, Павлограді, Нікополі чи в агропромислових сільських районах, що сусідять з ними, мене не залишає почуття величезного занепокоєння за процеси екологічного характеру, що там відбуваються.Саме тут, на Дніпропетровщині, видобували і видобувають основну масу залізної і марганцевої руди, руд кольорових металів. У 60-і роки на Криворіжжі почали працювати величезні кар
’єри з видобутку залізних руд; у 70-і — почався інтенсивний видобуток вугілля в Західному Донбасі, а у 80-і — газу і нафти. Стрімко розвивалася металургійна, хімічна, енергетична галузі, машинобудування, приладобудування і ракетобудування. Одночасно так само інтенсивно розвивався й агропромисловий комплекс із своїм специфічним впливом на природу.В той же час з боку держави на норми екологічної безпеки не зверталося належної уваги. Як тут не згадати слова видатного дослідника природи Ж. Кусто:
«Колись природа загрожувала людині, а тепер людина загрожує природі». На диво точна і чесна оцінка. Сьогодні і ми приходимо до такого розуміння, дивлячись на катаклізми у навколишньому світі.Нещодавно група авторитетних дніпропетровських науковців за дорученням обласної адміністрації й обласної ради завершила комплексний екологічний аналіз, у якому розглянуто великий і різноманітний спектр природоохоронних питань Наддніпрянщини і шляхи їх розв
’язання. Висновки фахівців багато в чому перевернули наше уявлення про довкілля, в якому повсякдень живе кожний із нас.Втрата хисткої рівноваги
Унікальний природно-ресурсний потенціал області обумовив те, що протягом ста останніх років, і особливо в роки радянської влади, цей регіон був головною металургійною кузнею Російської імперії, потім Союзу, а тепер і України. Господарський комплекс сформувався на базі використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів. І цей факт істотно позначився на спеціалізації виробництва, що призвело до високої територіальної концентрації і пріоритетного розвитку гірничодобувної і металургійної промисловості, машинобудування, хімії, паливно-енергетичного комплексу.
Екстенсивний шлях розвитку цих галузей промисловості протягом десятиліть, відставання у переході на нові наукоємні, маловідходні та екологічно чисті технології, невиконання передбачених природоохоронних заходів призвели до величезного техногенного пресу на довкілля. Найвище техногенне навантаження спостерігається в регіонах з розвинутою гірничодобувною промисловістю
— Кривбасі, Західному Донбасі, Нікопольському, Верхньодніпровському і Жовтоводському промислових вузлах, де, за розрахунками вчених, воно становить від 200 до 1000 тонн на квадратний кілометр на рік. Ця ситуація унікальна для України.Під час експлуатації кар
’єрів, рудників, шахт у Кривбасі, Західному Донбасі, Нікополь-Марганецькому басейні на поверхню піднімається величезна кількість (майже 90 млн. кубометрів на рік) високомінералізованих (від 10 до 100 грамів солей у літрі) шахтних і кар’єрних вод. У результаті діяльності гірничодобувних підприємств виникли і продовжують збільшуватися серйозні порушення довкілля. Головними з них є підтоплення, зсуви, забруднення підземних і поверхневих вод.На території області підтоплено 101,6 тис. га (3,2 % загальної площі області).
Найбільш площі підтоплення в Апостолівському, Широківському, Павлоградському і Магдалинівському районах, деяких промислових містах.
Але як
«лікувати» цю гігантську «хворобу» і звідки брати величезні фінансові ресурси? Це питання було поставлено вже на першій цього року розширеній нараді обласного держуправління охорони довкілля і на засіданні створеної в області Координаційної ради з питань екології і використання природних ресурсів. Її ми очолили, як співголови, із главою облради Юрієм Вілкулом. Почала активно діяти й екологічний науково-технічна рада при держуправлінні екології, здатна точно і детально оцінювати будь-яку проблему, що виникає в регіоні.Катастрофо-небезпечність
Наприкінці 90-х років ми були свідками страшного лиха, коли на дніпропетровському житловому масиві Тополя за лічені години пішли під землю 12-поверховий будинок, школа і дитячий садок. Хвалити Бога, обійшлося без жертв. Виникнення і розвиток зсувів у межах схилових ділянок обумовлені поєднанням дії низки природних і штучних чинників, які порушують стійкість схилів. Площа, вражена зсувами, становить майже 3,8 тис. га, з них 90 % зсувонебезпечні
— впливають техногенні чинники, нераціональна господарська діяльність на території наших міст і районів.А причина одна: висока концентрація промислових об
’єктів, інтенсивний розвиток несприятливих екзогенних геологічних процесів, які зумовлюють наявність значної кількості катастрофонебезпечних об’єктів на території області. Учені попереджають про можливі масштаби розвитку негативних явищ, пов’язаних з аваріями на катострофонебезпечних об’єктах, що можуть бути дуже значними, важкими, поставлять під загрозу багато важливих об’єктів господарювання і життєдіяльності.Територія області буквально
«напхана» різними магістральними трубопроводами. Вони несуть газ, нафту, аміак та інші продукти і рідкі відходи. А гігантські хвостосховища відходів збагачення, у тому числі і радіоактивних, нагромаджувачі токсичних відходів, сховища хлору, аміаку, пестицидів та інших надзвичайно небезпечних речовин?! У разі надзвичайної ситуації (аварії) на кожному з них може бути порушена екологічна рівновага на значній території. Усі ці чинники погіршують екологічний стан регіону.Уже не перший рік депутатський корпус і громадські організації Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Жовтих Вод порушують питання про надання їхнім містам статусу зони екологічного лиха.
Нині в області нагромаджено майже 8,5 мільярда (!) тонн твердих промислових відходів. Значна їх частина
— у гігантських відвалах. Інші — в сотнях шламо- і хвостосховищ. Кількість нагромаджених відходів продовжує збільшуватися на сотні мільйонів тонн за рік, адже утилізується тільки 30% усіх відходів.Важко навіть уявити собі, які площі колись родючих земель вони займають, як забруднюють ґрунт і підземні води, як нівечать земельні угіддя, завдаючи значні збитки сільському господарству. Звідси і забруднення продуктів харчування, що негативно позначається на здоров
’ї населення.Забруднення атмосфери в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі вийшло за межі допустимого. Вміст багатьох небезпечних речовин (оксидів вуглецю, азоту, сірки, фенолів, бензапірену та інших) в атмосфері цих міст перевищує гранично допустимі норми у 3-5-10 разів. Ця проблема
— найважливіша для Дніпропетровської області, адже в цих містах проживає близько 70% її населення.Саме тому, з метою кардинальної зміни ситуації, ми прийняли рішення збільшити число учасників
«Програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2006-2015 роки» з 10 до 25 підприємств. Ці підприємства викидають 96% усіх шкідливих речовин в атмосферу області. Упевнена, що суворий контроль за виконанням прийнятих підприємствами зобов’язань і підвищена вимогливість до них з боку всіх контрольних державних органів дадуть змогу в досить стислий термін істотно поліпшити екологічну ситуацію в основних промислових центрах області.Цей короткий огляд показує, що безпечна життєдіяльність населення передусім залежить від комплексного розв
’язання екологічних проблем і дотримання екологічної безпеки, як на окремих підприємствах і об’єктах, так і на території окремих районів і регіону загалом.В останні роки саме розв
’язання цих проблем є пріоритетним у діяльності обласної державної адміністрації та органів місцевого самоврядування області. Але повинна бути й обґрунтована державна програма з ліквідації цих та інших чреватих непередбачуваністю явищ.Екологічний паспорт
Дніпропетровські вчені-екологи докладно вивчили і узагальнили ці руйнівні процеси в довкіллі та ситуації в містах і районах, створивши не менш унікальні документи
— екологічний паспорт Дніпропетровської області та екологічну карту області. Це своєрідне дзеркало того визначення, що справді людина-творець перетворилася на загрозу природі. Ось цей перелік системних «паспортних» даних на сьогодні:—
перевищення переважною більшістю промислових підприємств допустимих норм викидів шкідливих речовин в атмосферу, скидів забруднених стічних вод, лімітів утворення відходів;—
стабільне перевищення у 3-5 разів допустимих концентрацій небезпечних забрудників в атмосфері промислових міст;—
перевищення у водоймах області хімічних і бактеріологічних показників забруднення в більшості контрольних проб;—
площинне забруднення підземних вод, що охопило цілі райони області, майже 500 населених пунктів змушені користатися привізною водою через отруєння місцевих джерел водопостачання;—
кілька мільярдів тонн неутилізованих відходів збагачення залізних, марганцевих та інших руд, розкривних і порожніх порід (джерела забруднення атмосфери, підземних і поверхневих вод);—
сотні мільйонів тонн токсичних відходів різних класів, які знаходяться у непристосованих нагромаджувачах (джерела забруднення атмосфери, підземних і поверхневих вод);—
майже 80 мільйонів тонн радіоактивних відходів збагачення уранових руд, накопичених у не законсервованих і вкрай небезпечних з екологічної точки зору хвостосховищах. Усі вони або розташовані у межах міських територій, або прилягають до населених пунктів;—
більш як 1000 тонн непридатних і нерозпізнаних пестицидів і отрутохімікатів, що зберігаються з порушенням елементарних екологічних вимог (потенційні надзвичайно небезпечні джерела забруднення підземних і поверхневих вод);—
майже 90 мільйонів кубометрів високомінералізованих шахтних вод, які скидають в річки Інгулець, Саксагань, Самару;—
надзвичайно небезпечні зсувні процеси в містах Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі і деяких інших;—
підтоплення тисяч гектарів земель міських територій, що набуло небезпечного характеру.Таку
«спадщину» отримали ми у третьому тисячолітті, коли ми всерйоз замислюємося про висадження людей на навколосонячні планети. Так, звичайно, і в минулому столітті багато що робили для приборкання рукотворної діяльності людини проти природи. Цього ніхто не заперечує, але результати, як бачимо, жалюгідні. Адже екологію завжди вважали потрібною з формальної точки зору суспільства, але фактично — необов’язковою як на масштабних новобудовах, так і в діяльності промислових підприємств. Тому головне завдання з розв’язання екологічних проблем лягає на наше покоління.Діагноз є
Техногенну
«хворобу» ми починаємо лікувати і, як завжди, з великим азартом самодіяльності окремих підприємств, органів самоврядування на місцях з елементами «містечкового» розуміння важливості екологічної безпеки.Шляхи розв
’язання: необхідна єдина і цілісна державна науково-технічна програма вирішення екологічних проблем державного масштабу, особливо в тих випадках, коли ці проблеми охоплюють території кількох областей і є спадщиною минулого хижацького ставлення до природи. Наприклад, відведення високомінералізованих шахтних вод у басейн Азовського моря або закачування їх у глибокі підземні горизонти, хімічне знесолення води (такі проекти було розроблено ще в 80-і роки), запровадження технологій зменшення припливу води в шахти.Або от іще проблема того само рівня: радіоактивні відходи, котрі є спадщиною уранодобування і уранозбагачення. Особливу тривогу викликає те, що в області накопичено близько 80 мільйонів тонн цих відходів, які складовано у 12 хвостосховищах. Протягом 50 років ці процеси здійснювалися без дотримання елементарних норм радіаційної та екологічної безпеки, як під час видобутку, так і під час збагачення уранових руд і зберігання відходів.
Так, радіоактивні відвали породи навіть використовували при будівництві доріг, фундаментів будинків тощо у Дніпродзержинську і Жовтих Водах. Тільки одне з радіоактивних хвостосховищ (
«С-2») було спеціально підготовлено для збереження таких відходів, а решта — без спеціальних гідроекранів і покрить, але ж багато які з них сусідять з берегами малих річок чи Дніпра. Нічого подібного немає в жодній інший області України.Цю проблему також слід розв
’язувати передовсім на державному рівні, шляхом прийняття спеціального закону України про боротьбу з радіаційним забрудненням довкілля, як це зроблено в Німеччині. Півзаходи не допоможуть.Саме тому ми ініціювали проведення в області виїзного засідання профільного комітету Верховної Ради, таке засідання вже в травні відбудеться в Дніпродзержинську і, я упевнена, буде ефективним і конструктивним.
Ще одна проблема
— енергозбереження і мінімізація шкідливого екологічного впливу за рахунок запровадження міжнародних стандартів для промислових підприємств.У нас в області є фахівці й організації, готові проводити енергетичний та екологічний аудит в інтересах підприємств із високим економічним та екологічним ефектам. Завдання одне
— необхідно державне розуміння господарів і керівництва підприємств у розв’язанні цих проблем, адже в цьому зацікавлені всі жителі області.Але такого розуміння саме і бракує більшості керівників і господарів великих промислових підприємств.
Та ми бачимо, що на підприємствах не поспішають проводити добровільний енергетичний та екологічний аудит, запроваджувати міжнародні стандарти управління охороною довкілля (ІSO-14000), управління безпекою праці (OHSAS-18000), як це робиться в європейських країнах. На жаль, самими лише адміністративними заходами, черговими наказами про покарання і черговими інструкціями справі не допоможеш. Тут повинна працювати генеральна лінія нашого уряду
— це європейська інтеграція, а Дніпропетровська область — це ділова столиця країни і «вікно в Європу».Якщо за стандартом управління якістю продукції вже сертифіковано багато підприємств нашої області, то за стандартом управління охороною довкілля
— одиниці, а з управління охороною праці і здоров’я трудящих — жодне. Але ж уже нині багато хто із зарубіжних партнерів справедливо вимагає, щоб їхні українські колеги мали ці міжнародні стандарти. У нашій області є три спеціалізовані організації, котрі ведуть підготовку підприємств до міжнародної сертифікації. Робота проводиться під контролем державного регіонального центру стандартизації, метрології і сертифікації.Потрібна тільки добра воля господарів і керівників підприємств працювати за міжнародними екологічними стандартами. А які наслідки екологічного свавілля? Сьогодні ми спостерігаємо підвищений рівень захворюваності населення, насамперед дітей, у промислових містах, більш високий рівень смертності у порівнянні з середнім по Україні, підвищене навантаження на лікувальні установи і місцевий бюджет охорони здоров
’я, зростання соціальної напруженості. Розуміючи це, ми звернулися до Кабінету Міністрів з ініціативою ввести спеціальний коригуючий коефіцієнт при визначенні витрат місцевих бюджетів на охорону здоров’я. І нині вже прийнято рішення про розробку методики визначення коригуючого екологічного коефіцієнта на витрати бюджету на охорону здоров’я і проведення в нашій області відповідного експерименту.Як лікувати?
Сьогодні керівництво області разом з фахівцями розробляє принципово новий механізм подолання екологічних проблем
— Екологічну політику області.Ми хочемо, щоб рішення екологічних проблем стало пріоритетним у роботі керівників усіх обласних, міських і районних органів влади, керівників усіх організацій і підприємств, розташованих на території області.
Ми чітко ранжуємо екологічні проблеми області на державні, обласні і місцеві і будемо домагатися їх розв
’язання на відповідному рівні.Ми максимально підсилимо адміністративний вплив на керівництво і власників підприємств, зажадаємо підвищення ефективності роботи екологічних і санітарних інспекцій. Для цього створюємо при облдержадміністрації спеціальну робочу групу з контролю за виконанням усіх рішень, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації.
Ми переглядаємо екологічні програми підприємств і міст, зажадаємо зробити їх реальними і жорстко проконтролюємо їх виконання.
Варто подумати і про реальні стимули, механізми заохочення впровадження новітніх вітчизняних і закордонних розробок у сфері поліпшення природної середовища існування.
Верховна Рада України повинна посилити природоохоронну правову базу і водночас сформувати пільгову систему оподатковування для тих організацій, котрі вносять реальний вклад у боротьбу з руйнівними процесами від діяльності людини в природі.
На фото з архіву прес-служби ОДА: Надія ДЄЄВА на будівництві сталеплавильного цеху в Дніпропетровську.
