У «Голосі України» за 10 січня було надруковано матеріал «Щоб народний гріш не марнувався». Сьогодні газета подає точку зору ректора МАУП Миколи Головатого.

Питання, пов’язані нібито з діяльністю МАУП, вже були предметом розгляду на ДАК України, Громадській Колегії МОН, у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти, а Господарський суд України визнав рішення про позбавлення ліцензій 26 відокремлених навчальних підрозділів МАУП неправомірним і заборонив навіть поширювати про це будь-яку інформацію. Однак до цього часу ще не видано 4,5 тис. дипломів студентам-випускникам минулого навчального року, вже затримується видача дипломів і в цьому році. Зокрема, відомо, що нині вже на розгляді Верховної Ради перебувають невідомі широкій громадськості доповнення та зміни до закону про вищу освіту, проект закону про створення приватних внз, готуються зміни критеріїв з ліцензування освітньої діяльності. МАУП є проліцензованим, акредитованим за ІV рівнем вузом, випускникам якого присвоєні професійні кваліфікації не ким іншим, як державними екзаменаційними комісіями.

Нагадуємо ще раз, в академії працювали з серпня до вересня 2006 року три комісії (остання — близько двадцяти чоловік). Комісія не знайшла жодного факту незаконного зарахування на навчання, не підтвердила порушень роботи ДЕКів, але... подала пропозиції на ДАК України не про що інше, як про позбавлення ліцензій 26 відокремлених навчальних підрозділів МАУП! Що і стало результатом рішення ДАК, а потім і Колегії МОН.

В одному лише Інституті права МАУП нині створено 7 кафедр. Тут працює 26 кандидатів наук, три професори (теорії держави і права, комерційного і трудового права, правоохоронної діяльності), 10 доцентів, 1 старший науковий співробітник, 2 доктори філософії права, 7 професорів Міжнародної кадрової академії. Крім того навчальний процес забезпечують на контрактній (погодинній) основі: 3 доктори наук, 18 кандидатів наук, 5 доцентів тощо.

Дивно, чому настирливо радять Господарському суду створити всілякі комплексні незалежні експертизи щодо перевірки діяльності ДЕК, визначення рівня знань студентів.

Дивує і інтерпретація брендів «Академія», «Президентська академія». По-перше, назва «академія» цілком визначена законодавчо. До того ж, не місцеві органи влади створюють вузи, дають їм назви, а МОН, реєструючи (погоджуючи) їх статути. Некоректними є спроби довести, що наявність в МАУП декількох інститутів, що носять імена відомих громадських, політичних, державних діячів (Г. Алієва, Н. Мандели, А. Гьонца), і назва навчально-наукового проекту «Президентський університет», ноу-хау, яке, мовляв, збиває дітей і батьків з пантелику, бо вони думають, що то «аналогії навіть зі справжньою Академією державного управління при Президентові України». Це нібито використання назв навчальних закладів, що «свідомо завищують їхній імідж у комерційних цілях». Отак! І під це підганяються певні статті Господарського кодексу, Закону «Про захист прав споживачів». Шукаються порушення не інакше як прав споживачів, вимог професійної етики. Задля чого? Цитують М. Грушевського: «Щоб народний гріш не марнувався». Як же він марнується? МАУП за 17 років існування підготувала без жодної копійки з державної дотації понад 30 тис. фахівців, створила декілька тисяч робочих місць для викладачів, співробітників, щорічно навчає безкоштовно близько півтори тисячі дітей-сиріт, є одним з найбільших у Києві та й в Україні платників податків. Щоб не марнувався народний гріш, виділений на освіту, треба предметно подивитися — куди ж він йде. А це: бюджетні замовлення і працевлаштування фахівців; друкування книг і посібників; стипендіальне забезпечення молоді; стан студентських гуртожитків; навчання малозабезпеченої молоді; проблеми робочих місць і т. ін. Дивитися справді є куди і, як підтверджує реальна ситуація у вітчизняній освіті, є і на що. Отож, панове, міносвітівські захисники, не робіть із себе тих, хто «дбає про народний кошт».