Щастя і радість життя — поняття психотехнологічні

Нотатки, що їх вам, шановні виборці, тут пропоную, виношував давно. Але останньою краплею, що переповнила чашу мого терпіння, був колективний лист чотирьох громадських організацій Чернігівщини — Фонду розвитку «Екоград-Чернігів», благодійних фондів «Допомога сім’ям» і «Благовест» та Центру громадської співдружності «РадаМир» — на ім’я народних депутатів України, членів фракції БЮТ, а отже й на моє.

У цьому листі громадськість Чернігівщини висловлює глибоке занепокоєння долею України, а особливо молоді, через поширення очевидних збочень у розвитку суспільства: алкоголь (особливо пивний), наркоманія, тютюнопаління, розпуста, бездуховність і відсутність моралі у статевому вихованні. Як вказують автори листа, все це сприяє тому, що в сьогоднішнього молодого покоління немає майбутнього.

Ситуація справді несе серйозну і безпосередню загрозу національній безпеці.

Наведу кілька фрагментів з цього листа:

«Щорічне збільшення чисельності наркоманів в Україні становить 12—15%; в тому числі: 60% — підлітки, 13% — діти у віці 12—13 років, 27% — дорослі. Впродовж трьох останніх років чисельність наркоманів серед підлітків збільшилась майже в 6 разів!! Щорічно від наркотиків в Україні помирає 10 000 осіб, тоді як за всі роки війни в Афганістані загинуло у три рази менше громадян України. Щорічно через аборти в Україні вбивається до 500 000 ненароджених дітей!!! Смертність більша від народжуваності.

Напрошується жахливий, але чесний висновок: наша держава працює на кладовище.

Всупереч ст.3 Конституції України, де вказано, що «людина, її життя і здоров’я <...> визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», а також «держава відповідає перед людиною за свою діяльність», відбувається війна державної системи проти власного народу через байдужість, а подекуди й пряме сприяння державних посадовців розповсюдженню алкоголю, наркотиків, тютюну, порнографічної, агресивної інформації та продукції.

Відкрито й необмежено працюють канали смерті через рекламу в засобах масової інформації. З дитинства у свідомість людини закладається переконання, що пиво, горілка, цигарки, розпуста, насильство — це норма сучасного життя. Алкоголіки, наркомани, проститутки і кримінал «ростуть» на пиві, тютюнопалінні та слабоалкогольних напоях.

Навіщо потрібне державі Міністерство охорони здоров’я, яке ледве помітними літерами внизу на рекламних щитах сором’язливо попереджає про те, що «може бути небезпечним для здоров’я», тоді як реклама на весь щит і на весь екран агресивно кричить, що цигарки — «це смак життя», а горілка — «благородна сила»?

Навіщо існує Комітет із захисту прав споживачів, коли горілчані компанії виступають спонсорами великих імпрез? Навіщо існує Міністерство культури, якщо в сучасній культурній традиції без алкоголю й тютюну не обходиться жодна подія?...»

Усі ми, хто не байдужий до подальшої долі нашої Батьківщини, нашого народу, широко відкритими очима та гарячим серцем сприймаючи все, що відбувається в Україні, постійно трудимося головною думкою: «Як допомогти людям стати справді незалежними?»

Бо досі ще чи не переважна більшість громадян очікує розв’язання своїх власних проблем згори, від високого начальства, від парламенту, від Кабміну, від Президента... Очікують, замість того щоб рішуче вимагати. В першу чергу — вимагати від себе.

Я особисто давно дійшов висновку, що майже всі наші негаразди — в Україні, в українському суспільстві, в державі — постійно виникають і розвиваються лише тому, що значна (якщо не переважна) частина народу не працює над собою, над власним, особистим, індивідуальним удосконаленням. Багато, надто багато громадян, як кажуть у таких випадках, опустили руки: «Не трать, куме, сили, спускайся на дно».

Навіть студенти, які за своїм прямим призначенням повинні якнайстаранніше і якнайсамовідданіше працювати над собою, над власним інтелектуальним і культурним удосконаленням (слово студент — від лат. studіа: вивчення наук), не стільки вивчають, скільки «здають» заліки, екзамени і курсові, нашвидкуруч підготувавши такі-сякі відповіді для викладача. До того ж, певна частина студентів «передирає» роботи з готового, або купує готові роботи, навіть дипломні...

Та що там студенти, коли спеціалізовані фірми за відповідну плату пропонують вам дисертації! Диплом якого кандидата наук вам треба — з економіки, політології, соціології, філософії? Нема проблем! Платите гроші — отримуєте товар.

Совєцька система диктатури з її комуно—тоталітарною ідеологією привчила людей до ефекту юрби, до життя за законами натовпу: «Куди люди, туди й я», відповідно обираючи шлях найменшого спротиву, шлях пасивної підпорядкованості загальній течії, де не потрібно докладати зусиль.

Сучасний парадокс: індивідуум нерідко більше знає про інших, ніж про самого себе. Не без допомоги ЗМІ окремий громадянин більше цікавиться приватним життям зірок шоу-бізнесу і так званих публічних осіб, ніж станом своєї печінки, серця, нирок, не кажучи про можливості власної психіки.

Що я можу чекати від себе? Переважна більшість громадян не ставить цього питання перед собою. То як тоді, не знаючи чіткої відповіді на це питання про себе самого, можна чекати чогось доброго і чітко визначеного від інших, від суспільства, від держави та її провідників?

Совєцька тотальна колективізація («чувство локтя») зробила людей залежними. Психологія залежності (особливо після голодомору, а потім підсилена страхом перед злочинними органами НКВС) увійшла в гени людей так глибоко, що багато хто вже навіть думкою не бере на себе відповідальність за власну, особисту долю.

Українці звикли бути залежними. Залежними від бригадира, голови колгоспу, начальника цеху, директора, голови адміністрації і т. д. А залежні йдуть отарою, не задумуючись, слідом за рекламою, за невибагливими сюжетами телефільмів, які лише розпалюють найпримітивніші людські інстинкти, бо в них давно немає жодного доброго змісту, а лише жахи, зло, розтління.

Так само йдуть за примітивними поясненнями «політологів», котрі вправляються у професіональному вішанні макаронів на вуха зневірених громадян. Громадян, які замість праці над собою, замість зусиль, спрямованих на підняття себе з колін думкою і духом правди, спускаються на дно бездумності й безвідповідальності за допомогою тютюну, алкоголю, наркотиків.

Всесвітня організація охорони здоров’я відносить алкоголь і тютюн до категорії наркотиків; наркотиків, що діють не завжди очевидно, але зневолюють людину так само міцно, руйнуючи її свідомість і перетворюючи на залежну.

Тютюн і алкоголь, на жаль, стали обов’язковим елементом щоденного життя. Незалежна особа, яка не палить і не п’є, стає рідкістю. Всі свята, застілля, зібрання перетворилися на демонстрацію залежності людей від тютюну й алкоголю. Індивідуальна дурість перетворилася на колективну глупоту, суспільно прийняту традицію колективної залежності.

А як можна побудувати незалежну державу, якщо громадяни цієї держави навіть на особистому рівні не вміють бути незалежними?

Мислячий чи курець?

Нікотин, потрапляючи через легені у кров і збуджуючи нервову систему, нібито створює враження заспокоєння, зняття втоми. За це враження (шляхом штучного збудження) доводиться платити втратою регуляторних функцій організму, передусім — психічних і психофізіологічних. Курець значною мірою втрачає можливості керувати своєю психікою, стає залежним від паперової трубочки, наповненої сухим листям тютюну.

Багато роботи, гарячка, попоїсти б; але ось сигарета — і нема проблем. Після їди — обов’язково. Закінчилася нарада в начальника: вилаяли — лікуєшся глибокими затяжками, похвалили — тягни свій кайф не поспішаючи, з задоволеною усмішкою. Неприємності вдома? Не бери в голову, затягнись тютюновим димом, подивись, який світ гарний, як мирно жевріє у вечірніх сутінках теплий вогник паперової трубочки... Чи багато людині треба?

Зустрівся з приятелем — «закурімо»; посиділи в компанії або засиділися на нараді — час перекурити; запізнюємось, а автобуса немає — перекуримо; заморився — відпочинь, перекури; цигарка — до вечірньої газети, до філіжанки кави, до інтер’єру при свічках, до радості, до заклопотаності, до розлюченості, до... давно не палив, до нема чого робити.

Ну от тепер спитай себе: хто ти є? Чи маєш моральне право називатися людиною мислячою, розумною, сильною, яка вільно керує своєю свідомістю і поведінкою, що визначається інтелектом, особистою волею і свободою вибору?

Ну, і що ж ти вибрав? Одна щоденна пачка цигарок поміркованого ґатунку за 5 грн. — це, в перерахунку на місяць, 150 грн., що приблизно дорівнює 15-20% твоєї середньої зарплати. А це означає, що кожен квартал ти пускаєш за димом дві пари хорошого взуття, або кожні чотири місяці — костюм, а за рік — повний комплект одягу за 1800 грн. або комплект сучасної побутової техніки.

Крім того, кожен рік наближає тебе до палати у відділенні судинної хірургії з діагнозом варикозна хвороба вен, тромбофлебіт і атеросклероз. Статистика свідчить: третина чоловіків-курців у віці після 35 років — кандидати на операційний стіл. Чи ти вже приготував собі 1000 доларів США на операцію та найнеобхідніші ліки першого періоду? Я вже не кажу про те, що жінки багато чого могли б розказати про твою чоловічу потенцію, яка з кожною випаленою пачкою сигарет, на жаль, не посилюється, а зовсім навпаки.

А в самих жінок — ще гірше. Якщо палить сама — це ще півбіди. Коли ж народжує дитину, її життя перетворюється на кошмар: дитина постійно хворіє, вночі плаче, марудить, імунітет слабкий, знервовані і мама й дитина, а підростає — не хоче слухатися, починає робити все навпаки, поводиться вкрай неспокійно, мати роками бігає по лікарях, але... Мале дитя — малий клопіт, а що попереду?...

А все чому? Елементарно: якщо майбутня мати палила цигарки у період двох років перед вагітністю, то нікотиновий синдром вже потрапить до дитини. Але це ще квіточки. Якщо жінка палила протягом вагітності, дитині завдається шкода ще в лоні матері. Наслідки — найрізноманітніші.

Коли така жінка народить дитину, то немовля, з вини матері, у перші ж дні свого життя потрапляє у стресову ситуацію: кричить — хоче їсти, але не може пити гіркого материнського молока, отруєного нікотином і канцерогенними смолами. Мало того, що ця дитина вже ніколи не буде стопроцентно здоровою фізіологічно, але чи не найгірше те, що вона вже не зможе отримати належного виховання і психічної підготовки для повноцінного входження в життя..

Чому? — спитаєте. А тому, що материнське молоко несе в собі не тільки (і не стільки) їжу матеріальну, скільки є носієм певного духовного контакту між людиною дорослою і немовлям, котре в перші місяці свого життя має нагальну потребу наповнювати не тільки шлуночок, а й мозок. Саме під час годування безпосередньо з грудей матері у дитини формується контактна частина мозкової матриці, яка потім, упродовж всього життя, забезпечує те, що ми називаємо слухняністю, родинною близькістю.

Слухає і слухається лише та дитина, яка вигодована материнським молоком. І потім, коли вже має власних дітей, шанує своїх батьків, дякує за те, що виховали. Бо материнським молоком був встановлений і закріплений канал зв’язку, через який дитина пройшла процес виховання, як процес уважного слухання матері й батька. Бо через материнське молоко встановила нерозривний зв’язок зі світом старших.

Процес годування немовляти — це, передусім, процес духовний. Під час годування материнським молоком відбувається настроювання, налагодження генетичної складової дитини на психічну збалансованість з матір’ю. Тоді у підсвідомості немовляти і його душі формується базис довіри й любові до матері, формується любов як риса характеру.

Така є Божа правда і такою є конструкція всіх осіб роду людського, саме так (з молоком матері) має передаватися розумний досвід поколінь. Молода мати, яка палить, обмежує можливості передавання дитині свого доброго досвіду.

А тепер я звертаюся до молодих людей, які, розмірковуючи про своє доросле сімейне життя, будують плани щодо свого потомства. Чи хочете народити здорових дітей? Обираючи собі дівчину як майбутню матір ваших дітей, чи усвідомлюєте, наскільки хворою буде дитина, народжена жінкою, яка смалить тютюн?

Якраз дорослість полягає не в тому, щоб мати право палити, а в тому, щоб, усвідомлюючи наслідки, НЕ палити.

Зона тютюнопаління

Ну, що ти там сам (сама) собі напалюєш і скільки інвестуєш у цигарки, щоб потім працювати виключно на ліки, — це, начебто, твоя особиста справа. Начебто; якщо не враховувати наслідки для дітей, тобою народжених, для знайомих, які мають тобі співчувати і відвідувати, коли лежатимеш у лікарні, співчувати твоїм близьким, коли не дотягнеш і до п’ятдесяти. Припустимо, що твоя справа.

Але навіщо ти паскудиш землю і життя іншим?! Візьми калькулятор: один недопалок, що ти його кидаєш будь-куди (крім урни), при діаметрі 6,3 міліметра і довжині 30 міліметрів має об’єм 3 кубічних сантиметри. Якщо ти спалюєш пачку на день, то за місяць півтора мільйона київських курців разом з тобою «продукують» великоваговий потяг недопалків у кількості 60 вагонів.

Тобто щодня наша столиця має кудись подіти два повних вагони недопалків об’ємом 46 кубометрів кожний.

Але нехай усе це тебе не бентежить. Мусиш радіти разом з отим ковбоєм, що на рекламному панно площею 10 квадратних метрів смачно затягується американською цигаркою. Можеш також тішити свій патріотизм, споглядаючи на «смачну» пропозицію — «Козак» на ще більшому панно. Воно й зрозуміло: кількість курців у США впродовж останніх п’яти років постійно зменшується, в середньому 7,8% на рік, тож тютюнові бізнесмени мають шукати слабкодухих дурнів за межами країни, бо інакше їхнім компаніям доведеться міняти профіль, а це, як ви розумієте, дуже не просто.

Уряд США не виголошує гучних гасел, зате веде планомірну і постійну роботу, спрямовану на оздоровлення нації. Що ж стосується України, то і керівництво, і нас самих має заспокоювати відома з добрих старих часів, але досі актуальна формула: «Здоров’я кожного — багатство всіх!» Між іншим, дуже демократична і плюралістична формула. Дає вибір. Для кожного. В тому числі для тих, хто заробив в Україні мільйони доларів на контрабанді сигарет для наших курців.

Тому от ти, кожний, скажи мені й собі, чесно та відверто: «Я нерозумний, я невільний, я слабак, без волі і керма, я давно не маю вибору, я не можу собою керувати так, як хочу, бо мною керує і мною командує паперова трубочка, набита висушеним листям з отрутою».

Абсурдність ситуації є абсолютно очевидною: на одну шальку терезів покладено тебе, людину мислячу, а на другу шальку — одну цигарку за якихось 10 копійок. І що? А те, що цигарка буде сильнішою за весь твій людський інтелект. Бо доти, доки ти її не посмокчеш, вважатимеш себе незадоволеним, спраглим, нещасним, нікчемним. Ти її раб і без неї вже не даси собі ради. Ти — невільник. Бо раб — він і в Кабміні раб, не кажучи про рядового члена електорату.

Тому ти ще довго годуватимеш себе й інших казочкою про те, що куріння ні на що не впливає, що хотів би — кинув, що цигарка тобі допомагає у житті, створює імідж... Продовжуй далі сам.

Так дуриш себе, разом із мільйонами таких само, працюючи на величезну галузь з виробництва паперових трубочок з дурманом, за допомогою яких ти звично далі несеш і поширюєш скрізь свою глупоту і вважаєш, що такий стан речей не впливає на стан нашої держави.

Ти свідомо дозволяєш грабувати себе і будеш надалі принижуватися, якщо навіть тютюнові виробники піднімуть ціни втроє. І це не вони «совсєм уже обнаглєлі» (бо вони тільки йдуть назустріч твоїм побажанням), а ти сам втратив шанобливе ставлення до себе, до вільного створіння Божого, бо ти віддав себе на поталу нікчемній цигарці.

Сигарети, алкоголь, наркотики — ці засоби поневолення людини створені не Богом і розраховані на осіб, які не мають розуму і не хочуть вести розумне, помірковане життя; які не хочуть мати царя в голові й Бога в серці.

Всі розмови про незалежність і щасливе життя не мають жодного сенсу, якщо суспільство складається з залежних громадян, кожен з яких добровільно платить тютюновим, горілчаним і подібним компаніям за те, що вони допомагають йому швидше вмерти.