У №8 журналу «Главред» (від 12.03.2007 р.) в інтерв’ю Михайла Потебенька «З Кучмою в нас бували й чоловічі розмови» екс-генпрокурор заявив, що Сергій Червонописький, який різко критикував нагородження Президентом Ющенком колишнього Генерального прокурора України Михайла Потебенька орденом Ярослава Мудрого (посилання на виступ від 21 лютого 2007 р.), нібито взяв свої слова назад. «Я особисто поважаю цю людину. Але депутата просто підставили — потім він мені зізнався, що його попросили це сказати. І нещодавно привселюдно, з парламентської трибуни переді мною вибачився...»

Справді, 23 лютого голова Української спілки ветеранів Афганістану С. Червонописький з трибуни парламенту сказав таке: «Можливо, я був занадто емоційним, я вчора зустрічався з Михайлом Олексійовичем. Ми порозумілися. Я приношу вибачення за, може, надто різкі слова на його адресу...»

Інакше кажучи, Червонописький вибачився за зайву емоційність своїх слів, але аж ніяк не за суть свого виступу. Більш того, у тій само заяві з трибуни депутат підкреслив, що «жодним чином не коригую свої слова про нині діючу систему нагородження державними нагородами. Ми жодним чином не погоджуємося з практикою, коли лише одна особа залежно від свого настрою: чи то з похмілля, чи то якась муха вкусила, — визначає, кому, які і за що давати державні нагороди. Мені соромно за баб парасок та співаючих ректорів, які хизуються своїми нагородами».

Але М. Потебенько чомусь не почув або не захотів почути другу частину заяви глави УСВА, інтерпретувавши його слова на свою користь і представивши їх як відмову від заявленої позиції лідера Спілки ветеранів Афганістану. Втім, це не дивно: проблеми з аудіосприйняттям у екс-генпрокурора спостерігаються давно: ще відтоді, як до нього по допомогу — з офіційним листом — звертався наш колега, журналіст Георгій Гонзадзе — щодо стеження, яке ведеться за ним.

«Тоді Генпрокуратура практично проігнорувала цю заяву, що в результаті, як показало розслідування й судовий процес над причетними до вбивства, призвело до смерті Георгія», — впевнена вдова Георгія Мирослава Гонгадзе. Вона вважає, що «своїм рішенням нагородити Михайла Потебенька Президент Віктор Ющенко амністував можливих злочинців». «Для мене нагорода Михайлу Потебеньку від Президента України — це знак схвалення й заохочення такої злочинної діяльності в майбутньому».

Тож ще є питання, кому необхідно вибачатися — Червонопиському, який відмовився від політичної біжутерії, що ганьбить країну, або Потебеньку, чию діяльність на посаді Генпрокурора в 2004 році Європейський суд з прав людини визнав неефективною саме через блокування розслідування справи Гонгадзе?!

Сподіваємося також, що Михайло Олексійович знайде можливість переосмислити свої сентенції з приводу того, що СПУ «змушує» своїх депутатів робити заяви, які не збігаються з їхньою особистою точкою зору. Не будемо роз’ясняти людині, що працювала під твердим патронатом Л. Кучми, прописні істини про внутрішньопартійну демократію, яка існує в СПУ.

Навряд чи той, хто звик виконувати найбільш цинічні політичні замовлення, діяти за вказівкою зверху, ігноруючи закон і манкіруючи моральними принципами, зрозуміє, що принципи роботи в більшості зразка 2007 року докорінно відрізняються від казарменої політики спілкування з депутатами, усталеної в часи «кучмізму». Втім, 70 років — це вік мудрості, і, можливо, її вистачить Михайлу Потебеньку для того, щоб надалі не допускати таких висловлень, які дискредитують, насамперед, його самого — як людину й політика.