З цих слів розпочалося вчора спільне засідання президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України та колегії Державної судової адміністрації.

Голова Верховного Суду Василь Онопенко, зокрема, наголосив, що прийняті Верховним Судом резонансні рішення по каналу 1+1 та у справі Є. Жовтяка показують, що ВСУ вирішує справи, не зважаючи на статус осіб, які беруть у них участь (навіть Президента), та мають відновити віру громадян у справедливість суду. І це важливо, адже сьогодні має місце дискредитація високими посадовими особами судової влади через заяви про корупцію суддів та їхню продажність.

Однак на сьогодні суд не може виконати свої функції справедливого і неупередженого розгляду в повному обсязі, а в багатьох аспектах ситуація наближається до кризової через головну причину — вже звичне недофінансування судової влади. Але ж належне фінансування — то не пільга для суддів, а гарантія незалежного та об’єктивного розгляду справ. Таким чином, простежується залежність суду від органів законодавчої та виконавчої влади. З року в рік судова влада отримує лише 50-60% від реальних потреб фінансування, лише кожен десятий суд розташований у належному приміщенні. А передбачений розмір фінансування на технічне забезпечення судового процесу в розмірі 4,4% від необхідного може призвести до фактичної зупинки з 1 січня 2008 року судового процесу.

На тлі недофінансування акцентувалася увага на навантаженні суддів. Так, із 118 справ і матеріалів на одного суддю в 2005 році їх кількість торік зросла до 138. Є суди, де на одного суддю припадає 200 і більше справ. Загалом в Україні зростає кількість звернень до судів. Так, у 2006 році до них звернулося 7,4 мільйона громадян, що на 1 мільйон більше, ніж у 2005 році. Однак це свідчить не тільки про довіру до судів, а й про те, що у державі не все гаразд. Зокрема, ті проблеми, які мали б вирішуватися економічними чи політичними методами, перекладаються на плечі судів.

Посилюється неправомірний вплив на суд політиків, які намагаються втягнути його у боротьбу за владу. Крім цього, наголошувалося, додається нова проблема, яка може паралізувати судову владу, — творення нового судоустрою. Зокрема, не можна погодитися з формуванням складу кваліфікаційних комісій без участі суддів, контролем Комітету Верховної Ради з питань правосуддя, можливістю витребування справ у суддів, наданням їм рекомендацій тощо. Все це та зміна системи судів може призвести до розбалансування судової влади.

Звертали увагу також на невиконання окремими апеляційними судами своїх функцій, коли справи просто передаються на новий розгляд, та на жахливі факти непоодиноких випадків засудження осіб, які не вчиняли злочинів. А третейські суди стали ще одним видом рейдерства, вирішуючи питання про передачу об’єктів нерухомості чи гектарів землі у Криму. Лише завдяки суддям, які видають виконавчі листи за рішеннями третейських судів, вдалося відслідкувати ситуацію.

Ще одна проблема — кадри. Вакантними залишаються 946 посад суддів. Крім того, планується перевірка діяльності керівників суддів (насамперед тих, «які думають, що вони народилися з посадою»). Також зверталася увага на необхідність проводити аналіз роботи судді протягом перших п’яти років, на які його призначено, а не автоматично продовжувати його повноваження, ретельніше вивчати кандидатури, які пропонуються на посаду судді вперше. Загалом за минулий рік до суддів було застосовано 106 дисциплінарних проваджень та порушено 16 кримінальних справ. Невиконаними залишилося 2 мільйони рішень минулого року, які підлягали примусовому виконанню.