Тим часом над деревом-довгожителем нависла смертельна загроза. Дуби на Волині, і не тільки тут, почали масово всихати. Особливо тривожна ситуація в Ківерцівському, Ковельському, Цуманському держлісгоспах, Любешівському державному лісомисливському господарстві. Запаси деревини дуба всихаючих і сухих дерев тут становить майже шосту частину її загальної маси.

Екологічною катастрофою можна назвати масову загибель дубових насаджень в урочищі Сваловицька дача, що входить до складу регіонального ландшафтного парку «Прип’ять — Стохід». У жовтні минулого року разом з іншими журналістами мені пощастило побувати на цій заповідній території.

Місця тут казково красиві. Поблизу села Сваловичі тихоплинна Прип’ять приймає до себе води річки Стохід. У десятках річкових рукавів, зарослих кількаметровим очеретом, можна заблукати. В самих Сваловичах у 1950-1960 роках був розташований склад лісосплаву. Звідси починали свій довгий шлях Прип’яттю плоти. З розташованої поруч пристані відправлялися катери на Пінськ і Любешів. Згадую про це невипадково: проблема, про яку сьогодні піде мова, тісно пов’язана зі станом цих двох річок.

Золотій осені минулого року на Волині передував небачено дощовий серпень. За місяць у поліських районах області випало майже піврічна норма опадів. Прип’ять та її притоки вийшли з берегів, затопивши довкіл десятки тисяч гектарів. Не обминула вода і Сваловицьку дачу. Навіть через півтора місяця по тому, в середині жовтня, армійський всюдихід, яким ми добиралися в Сваловичі, ледь долав величезні калюжі на лісових дорогах.

— А на початку вересня, — розповідав водій, — тут майже все було залито водою.

У 37-у кварталі, який нам насамперед показали лісівники, майже на дев’яти гектарах ростуть 80-, а то й 140-річні дуби. На перший погляд може здатися, ніби тут усе гаразд. Лише де-не-де видно поодинокі мертві дерева. Але варто підняти очі вгору, і побачиш сухі або майже сухі крони.

— За нашими підрахунками, тут всохло майже чверть усіх дубів, — пояснює головний лісничий Любешівського лісомисливського господарства Володимир Гусинський. — Особливо прискорився цей процес за останні п’ять років. І не лише в Сваловицькій дачі, а в усьому господарстві.

Особливо багато всихаючих дубів на межі 28-, 35-, 39-го кварталів. Ростуть вони тут з початку минулого століття. Хоча ростуть — голосно сказано, фактично вони вже мертві. Прикро, що дерева, генетичний вік яких сягає 500-700 років, гинуть зовсім молодими.

— У 2003 році ми запрошували спеціалістів Харківського науково-дослідного інституту лісового господарства і Львівського центру лісозахисту, щоб з’ясувати причину всихання дубів, — розповідає начальник відділу обласного управління лісового господарства Сергій Редько. — За висновком учених, явище зумовлене порушенням гідрологічного режиму. Дуб не переносить різкого коливання рівнів ґрунтових вод. Такий само погляд на ситуацію має і начальник Волинського облводгоспу Юрій Бахмачук. На його думку, внаслідок замулення русла ріки Прип’ять відбулося підняття рівнів ґрунтових вод у заплаві. Це і стало однією з причин всихання дерев — не лише дуба. Відновленню ж русла ріки чинять опір деякі екологічні організації, зокрема орнітологічні, посилаючись на те, що діяльність людини може завдати шкоди рідкісному виду птахів — прудкій очеретянці. На жаль, доля майже 100 тисяч поліщуків, які мало не щороку потерпають від підтоплень Прип’яттю, цих природоохоронців не цікавить.

Доповнюючи фахівця, скажу, що значною мірою винні в цій біді й місцеві жителі, які встановлювали на ріці сотні гаток для браконьєрського відлову риби. Сповільнення течії сприяло відкладанню мулу і деградації русла. Негативно позначилось на стані Прип’яті також припинення судноплавства на цій ділянці ріки. На думку лісівників, на гідрологічний режим регіонального ландшафтного парку «Прип’ять — Стохід» впливає й дамба, збудована рівненчанами на другому березі ріки, а ще нижче за течією — білорусами.

Покращити ситуацію могло б проведення в районі Сваловичів певних меліоративних робіт. До речі, в області меліоративні системи в лісах створені на площі майже 60 тисяч гектарів. На жаль, нині вони бездоглядні.

На ще одне питання хотілося б почути відповідь від природоохоронців. Що слід чинити із всихаючими деревами на заповідних територіях, під якими зайнято майже чверть усіх волинських лісів? У Швеції, наприклад, забирати їх із лісу суворо заборонено. Але ж мертве дерево — це розплідник різноманітних шкідників, джерело інфекції. Не можна забувати й про економічний момент: кубометр ділової деревини дуба коштує більш як тисячу гривень, а сухостою — 100-120. Тож варто зважити і на цю обставину, давши можливість лісівникам скористатися деревиною гинучих, але ще живих дерев. Можливо, навіть для того, щоб за отримані від її реалізації кошти посадити на місці всохлих дерев молоді дубки. Адже втративши ці потужні живі насоси, місцевість з часом заболотиться. Добре було б розпочати корисну справу вже цієї весни.

На фото: цьому дубу-велетню в урочищі Сузанка вже понад 400 років.

Фото автора.