Плавання. В Мельбурні (Австралія) незабаром розпочнуться гарячі дні в басейні, в якому за медалі чемпіонату світу боротимуться найсильніші спортовці планети. І серед них чималий загін українців. А одним із найпомітніших у нашій команді буде титулований броварчанин, майстер брасу Олег Лісогор. Він — наша надія не тільки на Зеленому континенті, а й наступного року в олімпійському Пекіні.

Перед відльотом до Австралії з багаторазовим чемпіоном і рекордсменом світу кореспондент «Голосу України» мав ексклюзивну розмову.

— Олеже, кілька місяців тому на сторінках нашої газети ви порушували дуже гострі й болючі проблеми українського плавання. Чи щось змінилося з того часу?

— Раніше преса також звертала увагу на наші біди. Але, як правило, перегорталася газетна сторінка — і про все забувалося. В «Голосі України», справді, було порушено глобальні проблеми. І ті публікації мали досить великий розголос. Мають бути позитивні зрушення. Але для цього потрібен не один день чи місяць. Зокрема, поки що змушені віддавати перевагу зарубіжним стартам. Скажімо, під час зимового чемпіонату України плавці СК «Біола», який я представляю, брали участь у... відкритому розіграші Кубка Франції. Чому? Бо басейн «Акварена» в Харкові був не готовий як слід до першості. Там гуляли протяги, температура повітря становила 12—15 градусів. Це не годиться для виступів спортовців. Ми — професіонали, тому не маємо права ризикувати здоров’ям. Звідси й пріоритети. Одне слово, щоб не довести справу до критичної межі, треба докласти багато зусиль. Зокрема, розраховуємо на допомогу ЗМІ і, звичайно, «Голосу України».

— Але є вже позитивні приклади. Хоча б ваш клуб...

— Завдяки СК «Біола» маємо стабільність. І це виходить за рамки спонсорства, фінансової підтримки. Ми насамперед дружна сім’я. Нас щоразу радо зустрічають, незважаючи на результати. Про нас піклуються, бажають успіхів. До речі, в нашому клубі багато успішних спортовців. Не лише плавців, а й боксерів, гімнастів, легкоатлетів. І всі ми підтримуємо дружні зв’язки, вболіваємо одне за одного, проводимо разом дозвілля.

— Ви й ваші колеги часто скаржитесь на неправдиву інформацію у пресі. То вам казкові гонорари платять, то розповідають, що конкретний атлет міняє громадянство. Так було і з вашим «переїздом» до Туреччини. Це, звісно, прикро. Але скажіть відверто: часто берете участь у комерційних змаганнях?

— Комерційних турнірів щороку відбувається доволі багато. За участь у них призерам, титулованим плавцям платять певні суми. Проте я і переважна більшість спортовців виступають на них не лише заради якогось матеріального зиску. Повірте, він не такий уже й великий. Такі старти, три-чотири, включаємо до своїх програм підготовки, котра передує великим змаганням світового і європейського рівня. От і вся історія з комерцією. Були б такі старти в Україні, то нікуди не їздив би. Та знову доводиться згадувати про відсутність басейнів, брак фінансування. А колись мені вистачало чотирьох етапів Кубка України. Тоді закордонних відряджень було обмаль.

— У вас стабільні показники. Фактично на кожному змаганні виграєте перші місця. Чи, може, маєте якийсь чемпіонський секрет?

— Про секрети, рецепти перемог від мене не почуєте. Це не конспірація. Їх просто немає. Тут і природні дані, і спортивне везіння, і велика праця. Тренуюся самовіддано, а на змаганнях налаштовуюся тільки на перемогу. Адже кожний старт — це моя історія. І приємно, якщо вона підкріплена ще й призами та медалями. Є ще й психологічний момент. Скажімо, до 2000 року я був, як правило, другим-третім і психологічно програвав переможцям. Тепер усе навпаки. Мене сприймають уже як лідера. І в багатьох опускаються руки. Цим і користуюсь (усміхається).

— Ви маєте неабиякий досвід підготовки до олімпійських ігор. Чи вже визначилися з тим, як готуватиметеся до Олімпіади—2008? Чи вдасться вам «виловити» якусь медаль у пекінській воді?

— Хочеться забути про негатив, про факти, котрі могли б завадити успішному виступові. І з третьої спроби досягти омріяного. Однак є один нюанс. Щоб потрапити на світовий форум спортовців до столиці КНР, треба здобути олімпійську ліцензію. Є два шляхи здійснити задумане. Перший — показати необхідний результат оце зараз, на чемпіонаті світу в Мельбурні. Якщо не вийде, то доведеться поборотися за перепустку на інших змаганнях. Такі заплановано. Отже, є варіанти. І залежно від кожного будуватиму свої плани підготовки.

P. S. Для досягнення високого результату і здобуття ліцензії, з огляду на велику конкуренцію, Олег Лісогор ладен і рекорд світу встановити. Так і сказав.