Підкоривши найвищу точку Австралії — пік Костюшка, українські альпіністи Ігор Парчевський, Юрій Кравчук з Рівненщини, Олександр Щерба та Олександр Калатуха з Кіровограда завершили черговий етап акції «Прапор України — на вершинах світу», інформаційним спонсором якої є газета «Голос України». Про це сходження ми уже розповідали у номері «Голосу України» за 13.03.07.

Однак наші альпіністи не обмежились цим: після кількох днів перепочинку вони вирішили зробити сходження на найвищу точку Нової Зеландії — пік Кука.

ГОРА З ХАРАКТЕРОМ

За рівнем складності сходження на пік Кука відрізнялося від попереднього. Круті схили, льодовики, що вже почали танути і давали тріщини, зсуви снігу — все це таїло у собі небезпеку. Ще у рятувальній службі, де зареєструвалась українська експедиція, наших альпіністів попередили, що зараз — не краща пора для сходження. Порадили відкласти це на листопад-грудень, коли у горах міцніші льодовики.

— Але ж ми подолали тисячі кілометрів і навряд чи знову мали б нагоду потрапити у Нову Зеландію, — розповідає автор ідеї акції, керівник експедиції Ігор Парчевський із Здолбунова. — Тому ми вирішили все-таки ризикнути. Як правило, оскільки там дуже круті підйоми — скельні та льодові, для економії сил альпіністи винаймають легкий літак, який доставляє їх у базовий табір на льодовик. А далі вже роблять сходження. Але ми обійшлись без цього — почали сходження з підніжжя, класично, пішки. Рятувальники дали нам позивний «Ukraіne-4» і час від часу виходили з нами на зв’язок, цікавлячись, як у нас справи. Одне слово, підстраховували нас.

— Оскільки таким маршрутом, як ми, — з підніжжя, піднімається дуже мало альпіністів, нам довелось практично йти навмання і долати дуже великий льодовик протяжністю 25 кілометрів, — долучається до розмови інший учасник експедиції Юрій Кравчук із Костополя. — На льодовику було багато тріщин. Ми робили сходження, як підказувала наша логіка. Довелось долати відкриті скелі, сніжно-льодові переходи, льодопади. І на кінець третього дня, як кажуть альпіністи, ми «зловили холодну ночівлю»: нас застала темрява на гребені, ми знайшли на його краю маленьку площадку під палатку. Спочатку вирили у снігу невеличку печерку, встановили намет, який прикріпили мотузками. Ось так провели ніч.

— На ранок ми побачили на скелях будиночок для альпіністів, звідки зазвичай починають сходження на пік Кука, — кажуть альпіністи. — Далі сходження продовжили вночі, оскільки краще тримався сніг. Але коли дійшли до верхньої частини льодовика, побачили на ньому багато тріщин (у південній півкулі зараз літо), які легко могли поглинути навіть автобус. Почастішали каменепади. Ми зайшли у такі розриви, що здоровий глузд підказував нам — потрібно повернутися. Тим паче, що по рації нам передали: в одну з таких тріщин зірвалися два японські альпіністи.

Українські альпіністи тримали зв’язок не лише з рятувальною службою, а й з колишнім киянином, а нині мешканцем Нової Зеландії Володимиром Фоміним. Між земляками була домовленість: якщо експедиція не виходить на зв’язок, він викликає рятувальників.

— Трапилось так, що під час сеансів зв’язку Володя не чув нас, а ми його чули, — розповідає Ігор Парчевський. — Тому він викликав рятувальників. Над нами пролетів легкий вертоліт служби, але ми сказали, що у нас все в порядку — спустимося самі.

ВЗЯЛИ РЕВАНШ НА ФУТ-СТУЛ

— Ми були дуже втомлені після невдалого сходження, — розповідає Ігор Парчевський. — Після кількох днів відпочинку і відновлення сил вирішили взяти реванш: зробити сходження на гору Фут-Стул (Південні Альпи) у тій само Новій Зеландії.

— Сходження на Фут-Стул було складне — доводилось застосовувати альпіністське спорядження. Заважав рясний дощ, через що скелі були слизькі. Але був у цьому і плюс — дощ збив сніг і після його закінчення нам стало легше долати відстань, — згадують альпіністи. — Але за чотири дні (могли б і швидше — завадила негода) ми все-таки дістались вершини і встановили на ній прапор України і символіку «Голосу України». Цю радість розділив з нами місцевий альпініст, який теж саме вийшов на вершину. Потім разом пили чай, розмовляли про життя.

Підкоривши Фут-Стул, уже з хорошим настроєм українська експедиція вирушила в подорож по південній частині Нової Зеландії.

— Вражали живописні місця, пасовища, на яких багато овець, корів — у Новій Зеландії добре розвинене скотарство, — розповідає Юрій Кравчук. — Викликає захоплення те, як місцеві мешканці дбають про екологію. Тому тут чисте повітря, вода. Великі враження залишило відвідання колишніх копалень золотовидобувачів (тепер тут музей просто неба) і, звичайно ж, люди — привітні до нас, українців. Вони цікавились Україною, що було нам дуже приємно.

Свою подорож українські альпіністи завершили у Таїланді, де милувались буддистськими храмами та культурою цієї екзотичної країни. У Бангкоку розкіш висоток, зведених за сучасними технологіями, дуже контрастує з бідняцькими будиночками на палях на воді.

— Чи завершилася підкоренням найвищої точки Австралії — піку Костюшка ваша акція «Прапор України — на вершинах світу»? — цікавлюсь у членів української експедиції.

— Звичайно ж, ні. Ще не зробили ми сходження на найвищу точку Північної Америки — гору Мак-Кінві, що на Алясці. Тож будемо заробляти гроші і готуватися до нового сходження, — сказав Ігор Парчевський.

Рівне.