Мирослав Масний (на знімку ліворуч) закінчив львівський медінститут. Приїхав у Польщу на початку 90-х. Підтвердив спеціалізацію з хірургії. З 93-го працює у відділенні «Швидкої допомоги» обласної лікарні в Перемишлі. Каже, їх кареті 999 (польська «швидка») часто доводиться виїжджати на кордон, надавати першу допомогу українцям.

— Наше місто — прикордонне. Тут розташовано два пішохідні коридори. У 90% випадків українські пацієнти, до яких виїжджає наша рятувальна бригада, відмовляються платити, посилаючись на відсутність грошей. Але для нас головне — людське життя. Тому ми нікому не відмовляємо в допомозі. Якщо треба, госпіталізуємо і проводимо всі необхідні медичні заходи. Питання фінансів у таких випадках відходить на другий план, — стверджує Мирослав Масний.

В основному польські лікарі рятують наших громадян від абстинентного синдрому, допомагають при епілептичних приступах. Трапляються також травми, серцеві напади, гіпертонічні кризи, передчасні пологи. Виклик карети «швидкої» коштує близько 150 злотих, тобто 50 доларів. Але цих грошей поляки не отримують. Через польський кордон ходять здебільшого жителі прикордонних населених пунктів. Тут вони торгують сигаретами і з цього живуть.

— Знайти людину, що не заплатила польським медикам, і змусити її повернути борг, практично неможливо, — говорить пан Мирослав. — Громадянин України, який повернувся на батьківщину, практично недосяжний. Судові органи не будуть їм займатися. Думаю, Польща перейме досвід Німеччини. Там інформація про таких боржників передається на кордон, і їм забороняють в’їзд у країну, поки ті не покриють борг.

Утім, проблематично і нашим лікарням одержати оплату за свої медпослуги з поляків.

До 1997 року діяла міждержавна угода між Україною і Польщею про надання невідкладної медичної допомоги в екстрених ситуаціях. Тепер поляки, які потрапляють у позаштатні ситуації на території України, щоб одержати медичну допомогу, повинні бути застраховані чи заплатити готівкою. Те само і українські громадяни.

Мирослав Масний їздить в Україну двічі на місяць.

— Можна вважати, що я і не їхав. Якби я тоді, на початку 90-х, знав, як буде розвиватися ситуація в Україні, то я б не поїхав у Польщу. Думаю, якщо Україна і далі буде розвиватися такими темпами, то через 5—6 років медицина у вас буде такою само, як у країнах Євросоюзу, — припускає співрозмовник.

Каже, коли його дочка закінчить школу, буде вступати у Львівський медичний. Тоді родина лікаря Масного, можливо, повернеться в Україну.

Київ—Перемишель—Київ.

Фото Ярослава ДОВГОПОЛА.