Вважає Володимир Квурт, секретар Львівської міської ради, голова обласної організації громадянської партії
«Пора»Потужний десант народних депутатів, лідерів політичних партій і фракцій, що прибув на сесійне засідання Львівської міської ради, не вплинув на позицію представників влади. Вони не погодилися знизити тарифи на 15 відсотків. За цю пропозицію проголосувала лише фракція
«БЮТ».—
Пане Квурте, сесійне засідання було дуже бурхливе, його транслювали по телебаченню — на розсуд громади. Позиція міської ради з точки зору широкого загалу — непопулярна. Тим паче що в деяких містах України тарифи все-таки зменшили...—
Це називається «проїданням». На мою думку, питання тарифів перенесено навіть не в політичну, а в політико-популістську, нелогічну площину. Здається, що за цими кроками — якісь комерційні задуми. Різного гатунку заяви суперечать реальному стану речей. Ціна на газ для теплокомунальних підприємств збільшилася втричі: вона становила 232—234 гривні, а нині — 686 гривень. Тут не треба бути великим математиком, щоб підрахувати тарифи, в яких газ і електроенергія становлять 72—73 відсотки. Окрім цього, зросла й середня зарплата, і це теж треба врахувати у формулі тарифів. Отже, 15 відсотків — на заробітну плату, 3 відсотки — на ремонтні роботи, 4,5 відсотка —амортизаційні відрахування. Звичайно, можна закинути комунальним підприємствам те, що вони заклали в тарифи частину судових видатків чи утримання баз відпочинку. Ці видатки впливають на коливання ціни в межах одного відсотка, хоча, звичайно, і це важливо. Але коли ми хочемо серйозно ставитися до своєї «господарки», нам треба передусім оцінити реальний стан всіх теплокомунальних підприємств. А його можна охарактеризувати як прожерливу машину із коефіцієнтом корисної дії у 50 відсотків.Союз ніколи не рахувався із затратами. Теплопостачальні підприємства будувалися із розрахунку на дешевий уренгойський газ, і вони абсолютно не витримують критики з точки зору сучасних технологічних і технічних рішень. Нині нашим містам рекомендують: продавайте майно і платіть за газ. Так ми ніколи не прогодуємо таку
«машину»! Сьогодні ціна на газ — 120 доларів, буде — 500. Що ми тоді робитимемо? Продаватимемо майно? Добре, коли у великих містах, у столиці є що продати. Там сконцентровано бізнес. А що робити малим містам? Якщо продавати майно і дотувати тарифи — це значить дотувати Росію, сплачувати за секретаря міської ради, за міського голову, за бізнесменів і львів’ян, які у змозі платити. Чи це правильно? Допомога має бути адресною. А кошти, які має отримати місто за рахунок продажу землі чи майна, треба направити найближчим часом на модернізацію наших теплокомунальних підприємств. І у такий спосіб собівартість послуг можна протягом року-двох знизити до 40 відсотків.Від теплопостачальних підприємств якісного стовідсоткового тепла немає, і це дає підстави говорити, що тарифи
— непрозорі. Керівники цих підприємств стверджують, що у них є певні програми модернізації. Є програми, а отже, завдання керівника — лобіювати їх. Приходити і казати: «Шановні депутати, шановний міський голово! Ось у мене програма, в яку треба вкласти 50, 100 мільйонів, це знизить нашу собівартість і за 2—3 роки окупить ці видатки». Тоді матимемо перспективу на багато років уперед.—
Україна, зрештою, і сама видобуває газ. Чому ми не чуємо заяв про його раціональне використання?—
Так, цього газу вистачає для того, щоб забезпечити роботу і теплокомунальних підприємств, і мешканців. Наші урядовці декларували, що собівартість українського газу не перевищує 100 гривень. Тоді у мене запитання: якщо наші державні мужі дбають про соціально незахищене населення, про життєдіяльність наших міст, вони мають прийняти програму на 3—5 років і зобов’язати модернізувати комунальні підприємства, забезпечивши покриття відсотків по кредиту, бо кошти — не маленькі. А протягом так званого перехідного етапу спрямувати український газ на теплокомунальні підприємства, щоб вони підготувалися до цього кроку.Дедалі більше складається враження, що галас, який здійняли довкола тарифів, за свого соціального значення, має економічне коріння. Якщо змінити тариф, то у Львові до сьогоднішніх 70 мільйонів збитків ми отримаємо цього року ще 150, тобто разом
— 220 мільйонів. Бюджет розвитку, яким місто має право вільно розпоряджатися, затверджений, він становить 180 мільйонів. З них 92 мільйони — це кредитні гроші, які плануємо отримати під облігації. Тобто містові все одно довелося б шукати ще кошти, щоб покрити збитки «Львівтеплоенерго» і «Залізничтеплоенерго». Якщо ми цього не зробимо, то вже влітку ці підприємства збанкрутують і будуть примусово приватизовані. Ким? Можливо, «Укрросенерго». Чи це чесно і прозоро? Тому, на мою думку, ми маємо припинити політичні спекуляції навколо тарифів. Необхідно сісти за стіл переговорів і розв’язати цю проблему наступним чином: без зайвих розмов все-таки розпочати модернізацію теплокомунальних підприємств, щоб знизити собівартість тепла; зробити аудит цих підприємств і сформувати стратегію їхнього розвитку. Ми вимагатимемо, щоб уряд не займався доволі сумнівними перевірками через Генпрокуратуру теплокомунальних підприємств і принципів формування тарифів. Адже тарифи під час свого формування проходять декілька етапів. По-перше, методику (іншими словами, формулу) затверджено Кабміном, процедуру —також. По-друге, ціну на газ приймає НКРЕ. По-третє, сам тариф проходить затвердження у Державному комітеті по цінах, Антимонопольному комітеті. Це все —державні структури, підпорядковані уряду! Тому без цивілізованого діалогу, без популізму в трикутнику місто — Кабмін — Верховна Рада не обійтись.—
Пане Володимире, чи є статистика, скільки людей потребують адресної допомоги?—
Управління соціального захисту, котрим керує наш однопартієць Наталя Федорович, розпочало роботу над аналізом усіх адресатів, які отримують субсидії. Триває перевірка документів і розробляються пропозиції із спрощення самої процедури. Відома ситуація, коли в квартирі пенсіонерів прописані діти, які можуть бути на заробітках за кордоном або жити деінде. Тоді люди втрачають можливість отримати субсидію.—
Повернімося до «Львівгазу». Багато мешканців Львова обурені тим, що рахунки в квитанціях, які вони отримують, принаймні на третину завищені. Пояснення «Львівгазу» щонайменше дивні. Мовляв, якісь збої в системі...—
Ми домагатимемося, щоб у цю ситуацію втрутилися і Антимонопольний комітет, і Комітет захисту прав споживачів.—
У деяких районних адміністраціях вдалися до нововведення: через виконавчі органи домагаються сплати боргів за комунальні послуги, відраховуючи певні відсотки від заробітної платні. Чи законна така процедура?—
Небезпека в тому, що із вашої заробітної плати знімуть те, що підприємству-постачальнику не належить, як-от у випадку із «Львівгазом», який завищує ціни. Я вважаю, що найсправедливішим є судовий спосіб стягнення заборгованості. Але є ще одна проблема — невисока свідомість і відповідальність споживача. Як показує аналіз, пенсіонери намагаються заплатити все до копієчки. А от платіжна дисципліна молодшого покоління — сумнівна. Найраціональніший шлях розв’язання комунальних проблем — створення товариств співвласників. Тоді мешканці, об’єднавшись, вирішують питання купівлі тепла, інших послуг, у тому числі утримання будинку. Вони самостійно можуть проконтролювати і ціну, і тариф, і якість тих послуг, які їм надають.—
Які рішення готує депутатський корпус для розв’язання проблеми?—
Запропонувати виконавчому комітету розробити нову тарифну політику до 1 червня. Тобто розпочати процедуру, яка гарантувала б постійне поліпшення якості послуг, економічну обгрунтованість тарифів та захищеність малозабезпечених мешканців міста. Все це має вилитися в стратегію теплокомунальних підприємств, яку виконавчий комітет має прийняти до 1 червня, запропонувати нову ефективну систему управління теплоенергетичним господарством Львова. Доручити міському голові звернутися до Кабінету Міністрів із вимогою зниження закупівельної ціни на газ для населення і теплопостачальних підприємств. Вимагати від Верховної Ради термінового прийняття законодавства про реформу житлово-комунального господарства і стратегії енергозбереження з коштів держбюджету. Розуміємо: цей пункт — політичний, бо хтозна чи Кабмін і парламент прислухаються. Але ми знову і знову нагадуватимемо: Україна все-таки видобуває свій газ, і його треба врахувати під час формування ціни на газ для теплокомунальних підприємств. А далі все залежатиме від депутатського корпусу, ефективного розгляду конкретних раціональних пропозицій.У мене запитання до урядовців, політичних сил, які зчинили галас довкола необгрунтованості тарифів. А який тариф має бути у Львові? За температури мінус 10 градусів
— 180 гривень, а мінус 5 — 160 гривень, нуль градусів — середній тариф має становити 150 гривень. Хто це підраховує? Питання відкрите. Нагадую, що стовідсотковий тариф можна порахувати постфактум, для цього щонайменше потрібен стовідсотковий облік.На знімку: секретар Львівської міської ради Володимир Квурт.
Фото автора.
