Від незаконного прослуховування захистить прокурорський нагляд

— Вікторе Павловичу, не всі громадяни ознайомлені з чинними законами, а тому не могли б ви детальніше довести до загалу, про які негласні заходи йдеться?

— Зупинимося на окремих з них, які тією чи іншою мірою при їх застосуванні обмежують права і свободи громадян. Насамперед, це негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією.

Проведення оперативно-розшукової діяльності у межах чинного законодавства є одним із важливих етапів розкриття злочинів та в подальшому притягнення винних до кримінальної відповідальності.

З урахуванням цього правоохоронним органам надані значні права у цій сфері, які у свою чергу покладають на них обов’язок неухильного дотримання законодавства, щоб у жодному разі громадяни не відчули на собі свавілля з боку держави.

Специфічним є саме проведення негласних заходів, про які особи, стосовно яких вони здійснюються, не повідомляються. Ознайомлення можливе лише тоді, коли особа в подальшому притягується до кримінальної відповідальності й матеріали цих заходів долучаються у кримінальній справі та слугують доказами злочинної діяльності.

При цьому законодавець чітко визначив, що негласні заходи проводяться лише з дозволу суду в рамках заведеної оперативно-розшукової справи, і що окремі їх обмеження повинні мати винятковий і тимчасовий характер і стосовно особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, або з метою захисту прав і свобод інших осіб та безпеки суспільства.

— Останнім часом у засобах масової інформації публікується багато статей на тему прослуховування розмов вищих посадових осіб держави та інше, а чи існують якісь винятки щодо здійснення цих заходів стосовно державних діячів?

— Так, наприклад, є такі винятки стосовно народних депутатів України, де проведення негласних заходів допускається лише у разі, коли парламентом надано згоду на притягнення їх до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Матеріали прокурорських перевірок і кримінальних справ за фактами порушення таємниці телефонних розмов та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку, незаконного використання спеціальних технічних засобів, негласного отримання інформації у Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, в Києві свідчать, що незаконне втручання в особисте життя має місце й стосовно високопосадовців, народних депутатів України, журналістів та підприємців.

Як приклад можна навести кримінальну справу за фактом порушення таємниці телефонної розмови Голови Верховної Ради України.

Інші приклади, де порушено кримінальну справу за фактом незаконного використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації службовими особами комерційної структури Києва, де були вилучені носії інформації із записами телефонних розмов, кого саме, нині встановлює слідство, а також справу про незаконне проведення оперативно-розшукових заходів стосовно журналіста у Донецьку.

Підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності, серед інших, є наявність достатньої інформації про те, що особою готується або скоєно злочин, тобто оперативні підрозділи повинні мати достатні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів. При цьому забороняється приймати рішення про проведення таких заходів за відсутності передбачених законом підстав.

Так, наприклад, органами внутрішніх справ протягом минулого року ініційовано отримання в судах майже 13 тисяч оперативно-технічних заходів, що тимчасово обмежують права людини, з яких використано як докази у кримінальних справах лише п’ять відсотків, при цьому закрито дев’ять тисяч оперативно-розшукових справ стосовно близько 25 тисяч осіб, у зв’язку із спростуванням матеріалів про злочинну діяльність, або не встановлення даних, що вказують на ознаки злочину.

— Яка існує відповідальність, якщо ці дії пов’язані з порушенням вимог закону?

— Нормами закону закріплено безумовний обов’язок оперативних підрозділів у разі порушення прав і свобод людини у процесі здійснення такої діяльності невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі.

На сьогодні існує кримінальна відповідальність, передбачена статтею 162 Кримінального кодексу України — незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян; статтею 163 Кримінального кодексу України — порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, та статтею 359 Кримінального кодексу — незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

— Вікторе Павловичу, а які завдання покладає держава на органи прокуратури?

— Єдиним державним органом, на який Конституцією України покладено поряд з іншими завдання здійснювати нагляд за додержанням законності органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, — є прокуратура.

Здійснювати оперативно-розшукову діяльність мають право Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, податкова міліція, Державна прикордонна служба, Державний департамент з питань виконання покарань, Служба зовнішньої розвідки та розвідувальний орган Міністерства оборони України.

Треба зазначити, що такі служби необхідні, оскільки практично всі тяжкі злочини, скоєні в умовах неочевидності, розкриваються лише спільними зусиллями слідчих і працівників оперативно-розшукових підрозділів.

У системі заходів боротьби зі злочинністю оперативно-розшукова робота уповноважених органів посідає особливе місце. Її основою є принципи конспірації, поєднання гласних і негласних засад діяльності, використання конфіденційного співробітництва громадян у розкритті злочинів.

У діяльності названих органів, спрямованих на виявлення та припинення злочинних проявів, органами прокуратури при перевірках виявляються факти, пов’язані з порушенням законності, а тому значення прокурорського нагляду на цьому комплексному напрямі правоохоронної діяльності важко переоцінити. Провадження оперативно-розшукової діяльності неминуче зачіпають, а часто й істотно обмежують права і законні інтереси громадян, гарантовані Конституцією України.

Органи прокуратури повинні стояти на заваді протиправних дій, вживати заходів реагування та домагатися поновлення порушених прав.

Завдання, поставлені перед органами прокуратури сьогодні, при здійсненні нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю, вимагають від прокурорів якісно нового підходу до виконання своїх повноважень в умовах перетворень політичного, державного та соціально-економічного характеру, що відбуваються в суспільстві. При цьому важливо, щоб порушення законності були виявлені вчасно і у повному обсязі та водночас відновлені порушені права, свободи та законні інтереси учасників суспільних відносин. Важливо також не лише вчасно встановити порушення законності, а й ужити всіх передбачених заходів на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень та злочинів.

Так, протягом минулого року органами прокуратури скасовано 1199 незаконних постанов про заведення, продовження терміну ведення та закриття оперативно-розшукових справ, з них 343 — це незаконні постанови про заведення оперативно-розшукових справ. На виявлені порушення законодавства внесено 989 документів прокурорського реагування, за наслідками розгляду яких притягнуто до відповідальності 2232 службові особи правоохоронних органів. Уже в січні цього року скасовано 51 незаконну постанову, за документами реагування притягнуто до відповідальності 101 посадову особу.

Негатив у цій роботі не сприяє підвищенню довіри до правоохоронних органів у цілому.

Окрім цього, ця наглядова функція у свою чергу вимагає від прокурора суворо дотримуватися вимог законодавства, бо відомості про засоби, джерела інформації, їх розміщення, методику проведення оперативно-розшукових заходів, про штатних негласних співробітників, а також осіб, які сприяють розкриттю злочинів на конфіденційній основі, є державною таємницею.

З огляду на це, удосконалення прокурорського нагляду на цьому напрямі є одним із важливих завдань, отож керівництво Генеральної прокуратури приділяє значну увагу щодо кадрового забезпечення висококваліфікованими та професійно підготовленими працівниками.

Разом з тим прокурорський нагляд у цій сфері обмежений чинним законодавством, що негативно впливає на вчасне виявлення та припинення порушень закону.

— Які нині є проблеми при здійсненні прокурорського нагляду?

— В умовах економічного розвитку України паралельно удосконалюються форми і методи здійснення злочинних проявів, і саме економічної спрямованості. Як один із прикладів можна навести примусове протиправне заволодіння майном підприємств, що в журналістських колах одержало назву «рейдерство».

Незважаючи на внесення змін до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», протягом останнього часу його положення вже в багатьох випадках є застарілі й не можуть повною мірою стати на заваді нових форм злочинних посягань. Життя вимагає його подальшого удосконалення, і передусім у бік посилення прокурорського нагляду, бо сьогодні на цьому напрямі є низка проблем.

Зокрема, нормами закону закріплено, що нагляд при проведенні зазначеного виду діяльності здійснює Генеральний прокурор України, прокурори АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокурори, при цьому відповідним відомчим наказом таке право також надається начальникам управлінь, відділів центрального апарату та регіональних прокуратур.

На жаль, міські та районні прокурори в цьому списку не зазначені, що робить нагляд у цьому напрямі малоефективним, оскільки вся робота проводиться на місцях. А тому прокурорам районної ланки необхідно надати право нагляду за цим видом діяльності.

Як інший приклад, можна навести відсутність процесуального порядку розгляду судом документів прокурорського реагування, внесених на виявлені порушення у ході прийняття рішень судовими органами про надання оперативним підрозділам дозволів на проведення оперативно-розшукових заходів, пов’язаних з обмеженням прав і свобод людини. Наслідком цього є неприйняття судами протестів.

Відсутність єдиного підходу до вирішення питання процедури їх розгляду позбавляє прокурора можливості виконання своїх конституційних функцій щодо здійснення нагляду за законністю проведення оперативно-розшукової діяльності і може призвести до незаконного втручання в особисте життя, порушень конституційних прав і свобод громадян з боку правоохоронних органів.

Крім цього, як показує аналіз законодавчих актів, якими врегульовано проведення оперативно-розшукової діяльності та розвідувальної діяльності, на цей час держава не в повному обсязі виконує передбачений Конституцією України обов’язок щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини, оскільки незалежний, позавідомчий контроль за діяльністю спецслужб взагалі та за оперативно-розшуковою і розвідувальною діяльністю зокрема належним чином не налагоджено.

Так, складовою частиною оперативно-розшукової діяльності є розвідувальні та контррозвідувальні заходи, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Законом України «Про контррозвідувальну діяльність» розвідувальним органам України дозволено проводити окремі заходи в інтересах забезпечення охорони державного кордону України, посадових осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, забезпечення безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних обліків, а також за погодженням зі Службою безпеки України та у взаємодії з нею заводити контррозвідувальні справи, також передбачено, що нагляд за дотриманням під час проведення контррозвідувальної діяльності здійснюється відповідно до Конституції та законів України.

У цьому контексті цікавими для дослідження є деякі положення цього закону, згідно з яким відповідним підрозділам Служби безпеки України, розвідувальним органам України, Управлінню державної охорони України дозволено, винятково з метою попередження, своєчасного виявлення та припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання розвідувальної інформації в інтересах контррозвідки здійснювати негласні заходи за рішеннями суду, без розголошення третій стороні.

Нагадаємо, що йдеться про негласне проникнення до житла та інших володінь особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосуванням різних технічних засобів отримання інформації.

Але, якщо Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачає повідомляти прокурора про отримання дозволу суду на проведення заходів, що тимчасово обмежують права та свободи громадян, то Закон України «Про контррозвідувальну діяльність» дає змогу уникнути і цього елементу нагляду, оскільки про отримання дозволу суду будь-який орган, який спроможний відреагувати на порушення закону, не повідомляється.

А тому для здійснення дійового нагляду за дотриманням законів оперативними підрозділами правоохоронних органів, а також у сфері розвідувальної діяльності прокурор повинен мати закріплене у законі право погоджувати подання до суду. Перевіряти законність та обґрунтованість проведення оперативно-технічних заходів, до його направлення до суду та у разі виявлення, вимагати усунення порушень закону. З другого боку, закон має покласти на керівника оперативного підрозділу обов’язок надати прокурору оперативно-розшукову справу чи контррозвідувальну справу для перевірки.

І в подальшому прокурор повинен брати участь при прийнятті рішення судом, вносити касаційне подання на незаконну постанову апеляційного суду про надання дозволу чи відмову в наданні дозволу на проведення оперативно-технічних заходів.

Необхідно законодавчо закріпити положення про обов’язкове повідомлення прокурора про заведення оперативно-розшукової справи.

З метою забезпечення гарантій прав людини та належного прокурорського нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю Генеральною прокуратурою України через народних депутатів України ініційовано внесення змін до законодавчих актів України, що регулюють оперативно-розшукову діяльність та повноваження при цьому органів прокуратури.

Покладаємо надію, що ця проблема найближчим часом може частково вирішитися завдяки внесенням змін до законодавства, які передбачають посилення прокурорського нагляду шляхом значного розширення їх повноважень на цьому важливому напрямі наглядової діяльності, й залишається сподіватися на волю Верховної Ради України.

Звичайно ж, враховуючи всі форми і методи проведення оперативно-розшукової діяльності, їх здійснення потребує повсякденного прокурорського нагляду з метою недопущення з боку правоохоронних органів порушень прав громадян України й особливої уваги з боку органів прокуратури заслуговує саме використання методів та засобів оперативно-розшукової діяльності у боротьбі з кримінальними злочинами, і в жодному разі не в політичних іграх.

У цьому випадку прокурор повинен перевіряти законність здійснення оперативно-розшукової діяльності з самого початку, тобто з моменту заведення оперативно-розшукової справи, при цьому, по-перше, необхідно перевіряти законність здійснення оперативно-розшукової діяльності з самого початку, тобто з моменту заведення оперативно-розшукової справи, при цьому, по-перше, необхідно перевірити законність її заведення, у подальшому обгрунтованість продовження строків ведення справи, й особливу увагу звертати на проведення оперативно-технічних заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини.

На прокурора покладається також обов’язок реагувати на несвоєчасне або взагалі не здійснення оперативно-розшукових заходів при вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів. Так, непоодинокі випадки незаведення оперативно-розшукових справ та порушень термінів їх заведення у тяжких та особливо тяжких злочинах виявлено Генеральною прокуратурою України під час проведення перевірок у Волинській, Донецькій, Сумській та Київській областях. Лише перевірка діяльності органів внутрішніх справ Київської області у жовтні минулого року виявила сімдесят нерозкритих тяжких злочинів, що розслідуються слідчими, в яких узагалі не були заведені оперативно-розшукові справи.

А тому я гадаю, що у зміні законодавчих актів щодо посилення прокурорського нагляду за додержанням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності мають бути зацікавлені не лише працівники органів прокуратури, а й усі громадяни України, незалежно від їх професійної діяльності чи соціального положення.