Підкоривши найвищу точку Австралії — пік Костюшка, українські альпіністи Ігор Парчевський, Юрій Кравчук з Рівненщини, Олександр Щерба та Олександр Калатуха з Кіровограда завершили черговий етап акції «Прапор України — на вершинах світу» (на знімку), інформаційним спонсором якої є газета «Голос України». Про цю експедицію читайте на 20-й стор. Нагадаємо, що в рамках акції в минулі роки українські альпіністи вже встановили прапор України та вимпели нашої газети на найвищих вершинах Кавказьких гір — Ельбрусі, Альп — Монблані, Африки — Кіліманджаро, Південної Америки — Аконкагуа.

50 тисяч кілометрів... вражень

Альпіністи підрахували, що під час своєї експедиції в Австралію та Нову Зеландію вони подолали 50 тисяч кілометрів — це більше, ніж довжина земного екватора.

— Мета нашої експедиції, як і попередніх, — не лише підкоряти найвищі вершини континентів, а й пізнавати світ. І, звичайно ж, розповідати людям про Україну. Подорож пройшла через Туреччину, Сінгапур, Австралію, Нову Зеландію, Таїланд, — розповідає член експедиції Юрій Кравчук із Костополя. — Враження незабутні. Заради цього варто жити.

— Чи знають у південній півкулі про Україну? — цікавлюсь.

— Якщо під час попередніх експедицій нас інколи називали росіянами, то нині світ знає про Україну. Щоправда, рівень знань про нашу державу у кожного різний (це не стосується представників української діаспори в Австралії). Одні знають наші футбольні клуби і головні міста — Київ, Донецьк, Одесу, Севастополь, братів Кличків, інші називають відомий український алкогольний бренд (українська горілка продається і в Австралії). Щоправда, спілкуючись з австралійцями, альпіністами з інших країн, котрі, як і ми, люблять підкорювати вершини, ми намагалися заповнювати цю прогалину: розповідали про нашу державу, життя, звичаї, частували стравами української кухні, які готували на привалах.

У Стамбулі — столиці Туреччини, звідки й почалась експедиція, наші альпіністи побували в історичній частині міста, на знаменитих стамбульських базарах, які працюють навіть уночі. Сінгапур за три дні перебування вразив їх новітніми будівельними технологіями. На центральних вулицях цього красивого і чистого міста кожен клаптик землі потопає у зелені і квітах. Ніхто не палить цигарки на ходу на вулицях. Для цього, пояснили сінгапурці, у них є спеціально відведені місця. Дуже вразив різноманітністю фауни один із найбільших у світі Сінгапурський зоопарк, зокрема, вольєр, де працюють приборкувачі зі слонами.

Далі був переліт у Сідней — столицю Астралії.

— Ще з літака, що йшов на посадку, на березі глибокої бухти увагу привернув театр опери та балету, побудований у формі мушлі, а також знаменитий міст, зведений ще на початку ХІХ століття. Це візитівка Сіднея, — розповідає альпініст. — Під час подорожі Австралією і Новою Зеландією нас вразило бережне ставлення місцевих мешканців до природи, до екології. На численних стоянках для автотуристів, як і під час сходження на вершину, ми не побачили розкиданого сміття чи зрубаних або понівечених дерев, написів на них.

«Обережно: кенгуру!»

Зрештою, головною метою української експедиції в Австралію було сходження на найвищу її точку — пік Костюшка. Але до базового табору альпіністів, який розмістився біля підніжжя гори, від Сіднея 650 кілометрів. Їх альпіністи подолали на джипі, який взяли напрокат в одному з барів. Зупинялись у мальовничих куточках Нового Південного Уельсу (так називається південно-східне узбережжя Австралії).

— В Австралії приділяють велику увагу розвитку туризму, — розповідає Юрій Кравчук. — Це одна із суттєвих статей доходів країни, а тому турист з будь-якої країни не відчуває себе безпорадним. Тут легко взяти транспорт напрокат, без проблем знайти путівники з картами і схемами за маршрутами. Зрозумілі і вказівники на трасах і в національних парках, яких багато в Австралії. І кожен з них унікальний, «окультурений». Є місця для відпочинку туристів, залежно від їхнього достатку. Часто трапляються кемпінги. А для любителів відпочивати просто неба підготовлені спеціальні місця під намети, є душові кабінки, плити, де можна розігріти чи приготувати їжу. Я багато подорожував і по Україні, у нас є не менш мальовничі місця. От створити б лише умови для туристів. Можна було б заробляти на цьому гроші...

— На трасі нам часто зустрічалися попереджувальні написи «Обережно: кенгуру!», — розповідає Юрій Кравчук. — Спочатку ми навіть жартували: мовляв, хоч би одну тварину побачити. І на одному з привалів не лише побачили, а й сфотографували живий символ континенту.

— Поталанило покупатись і у водах Тасманового моря, яке впадає у Тихий океан. Хоча на вулиці плюс тридцять (у південній півкулі зараз літо), вода була прохолодна. Але майже усі члени нашої експедиції —любителі зимового плавання, тому залюбки скупались у Тасмановому морі, — продовжує альпініст. — А взагалі під час автоподорожі Новим Південним Уельсом ми практично проїхали усіма кліматичними зонами.

Крааще гір — лише гори

Чесно кажучи, сходження на найвищу точку Австралії —пік Костюшка (висота 2228 метрів) для членів української експедиції не було складним. Адже їм підкорялись і значно вищі і складніші вершини. Складність полягала у тому, що кожен з альпіністів ніс на собі більше тридцяти кілограмів альпіністського спорядження, палатки, харчі (на знімку: під час сходження на пік Костюшка).

— Запам’ятаються коротенькі привали, — згадує Юрій Кравчук, — під час яких до нас підходили альпіністи з інших країн. Такі спілкування для мене особисто дорогі тим, що людські цінності й підтримка в екстремальних умовах притаманні усім підкорювачам гір. У маленьких будиночках на перевалах альпіністи, за традицією, залишають для інших щось із харчів. Ми теж залишили, і навіть невеличкі сувеніри про Україну.

— Сходження пройшло швидко — допомогли досвід і тренування. Мене особливо вразило те, що серед підкорювачів піку Костюшка був і турист з Великої Британії, який міг пересуватися лише на інвалідному візку. Уже за кілька сот метрів від вершини провідники, які його супроводжували, втомилися штовхати візок і ми допомогли їм, — розповідає Юрій. — Нам, людям звичним і тренованим, було легше підкорювати вершину. Тут ми встановили прапор України і символіку газети «Голос України». А краса, яка відкрилась нам з вершини, виправдала наші найсміливіші мрії — заради цього варто було заробляти роками гроші на експедицію і тренуватись. А увечері ми на вершині милувались усіяним зорями південним небом. Чумацький Шлях нагадував нам про Україну, але попереду на нас ще чекали гори у Новій Зеландії.

(Далі буде).

Рівне.

Фото зроблено учасниками експедиції.