Про великого гетьмана Богдана Хмельницького може розповісти, більше чи менше, майже кожен свідомий українець. Про його перемоги в національно-визвольній війні 1648—1654 років, про блискучу дипломатію, котра за кілька років зробила Україну знаною в Європі. Однак про особисте життя творця козацької держави назагал відомо небагато. А жінки у долі Богдана відіграли чи не вирішальну роль...

Ганна Сомківна

Син козацького сотника Михайла Хмеля з юності вправно тримав у руках рало, шаблю і перо. Здобувши у Львівському єзуїтському колегіумі добру освіту, Богдан-Зиновій господарював на батьківському хуторі Суботів, а в часи лицарських походів сідав на коня. На початку польсько-турецької війни 1620 року 25-літній сотниченко разом з батьком брав участь у Цецорській битві, де Михайло Хмель наклав головою, а Богдан потрапив у турецький полон на два роки.

За одними відомостями, з полону Богдана викупила його мати. За іншими — запорожці обміняли його на турецьких бранців. Повернувся Богдан додому, коли батькове господарство занепало. Вступивши на службу до Чигиринського реєстрового полку, завзятий молодий сотник зі знанням справи взявся до роботи у Суботові. Невдовзі хутір став заможним. Млини, пасіки, сіножаті, а також корчма, де варилися мед й пиво, притягували сюди дедалі більше люду.

Зростанню добробуту власника Суботова сприяло й одруження. 1630 року 35-літній Богдан взяв за дружину гарну і розсудливу дівчину Ганну Сомківну, доньку багатого переяславського купця. Після смерті батька Ганна росла під опікою брата, Якима Сомка, котрий приятелював з суботівським сотником. Пізніше, після обрання Богдана гетьманом Війська Запорозького, Яким Сомко став прилуцьким полковником.

Лагідна, тиха, працьовита Ганна повністю присвятила себе родині. Одне за одним з’являлися діти і сотничиха, від природи слабка на здоров’я, почала нездужати. Щоб допомогти їй доглядати за п’ятьма дітьми (деякі джерела стверджують, що дітей було семеро), на хутір привезли з Чигирина дівчину-сироту. Надзвичайно вродлива, метка і весела Гелена швидко впорувалася з господарством, з малими синами та доньками Хмельницького. Ганні гірко було бачити, як до її помічниці тягнуться не лише діти, а й господар. На наймичку накинув оком і сусіда, чигиринський підстароста, шляхтич Чаплинський.

Через чоловіче суперництво почалося протистояння суботівського сотника і чигиринського підстарости.

Мабуть, не лише недуга, а й камінь на серці спричинив смерть ще молодої Ганни. Сталося це 1647 року, за рік до початку війни, що змінила все не лише у Суботові, а й в Україні.

Фатальна Гелена

Жінку, котра сама того не відаючи, відіграла історично-доленосну роль, дослідники називають кількома іменами — Геленою, Оленою, Мотроною. Очевидно, це пов’язано з тим, що «ляшку» Гелену, коли вона вінчалася з Хмельницьким за православним обрядом перехрестили в Мотрю.

Невідомо звідки і як з’явилася Гелена в козацькому краї. Її батьками могли бути вихідці з Польщі. Оселившись у родині Хмельницьких на правах помічниці Богданової дружини, дівчина подумувала про вигідний і «гоноровий» шлюб. Невдовзі випадок звів її з уже згадуваним немолодим, але заможним удівцем-шляхтичем Данилом Чаплинським. Призначений коронним гетьманом Конецпольським керувати управою Чигирина, Чаплинський, схильний до насильства, почав наводити порядки на свій лад.

Чаплинський звернув увагу на гордого і незалежного Хмельницького. Не сподобалися вони один одному. Особливо колов очі підстарості добробут козацького сотника. Тому він почав наводити довідки про походження Хмельницького, про його право на володіння землею і хутором. Як на лихо, щось у паперах господаря Суботова було не в належному порядку.

Якось, за відсутності Богдана, Чаплинський з’явився у Суботові, щоб оглянути господарство. Дружина Хмельницького Ганна, будучи нездорова, не змогла вийти до підстарости. Натомість вийшла Гелена... Гість був вражений сліпучою красою дівчини, її безтурботно-веселою вдачею. Вона показала Чаплинському хутір, пасіки і млини на річці Суба. Можна гадати, Гелена дала тоді якусь надію зачарованому її вродою вдівцю, бо скоро той знову з’явився у Суботові.

Цього разу підстароста з жовнірами вчинив на хуторі справжній розбій. Під приводом виселення сотника з «незаконно» зайнятого Суботова він розгромив Богданове господарство, викрав Гелену і спішно повінчався з нею у Чигирині. Хмельницький, повернувшись додому і побачивши сплюндрований хутір, кинувся за правдою до Конецпольського. Потім до короля Владислава ІV у Варшаву. Та не знайшов управи на самочинства польського чиновника.

Ображений і принижений, Хмельницький повертається додому. Суботів уже належить Чаплинському. Богдан поселився з родиною в Чигирині у своїй садибі. Це сусідство зачіпає за живе підстаросту і він продовжує переслідувати переможеного, але не зломленого Хмельницького. Одного разу він наказує побити Богданового сина публічно на ринку, потім наслав на нього підкупленого жовніра, який під час походу вдарив Хмельницького шаблею. Затим звів наклеп на сотника перед Конецпольським і колишнього господаря Суботова заарештовують.

Тоді за Хмельницького поручився старий чигиринський полковник Кричевський. Цьому сприяла сама дружина Чаплинського, красуня-Гелена... Можна припускати, що Гелена, навіть одружена зі старим підстаростою, була не байдужою до сотника.

Після звільнення з-під арешту, у грудні 1647-го, Хмельницький з сином Тимошем їде на Запорозьку Січ.

Через рік він повернеться до Чигирина гетьманом, видатним полководцем, за плечима в якого розгром польських військ під Жовтими Водами, Корсунем, Зборовим, взяття Львова. У Суботові вже була впорядкована його садиба, яка й стала резиденцією гетьмана. У цей час козацька розвідка приводить до Хмельницького спійману Гелену. За літописом Величка, потрапив у пастку й негідник Чаплинський. За наказом Хмельницького його стратили. Деякі дослідники гадають, що йому вдалося втекти.

А що ж Гелена? Можна стверджувати, що загрубіле у битвах серце володаря України залишилося м’яким і лагідним до неї. На початку 1649 року 54-літній гетьман вирішив одружитися із жінкою, яка перевернула його життя. Шлюб вчинено було в оригінальний спосіб. Гетьман, перебуваючи у Києві, просить благословення на одруження у єрусалимського патріарха Паїсія. Той дає згоду, заочно відпускає гріхи полководцю та його нареченій, котра перебуває в Чигирині. За це Паїсій одержує від Хмельницького щедрий дарунок — упряжку з шести коней та тисячу злотих. Сам патріарх надсилає для Гелени три самозаймисті свічки, молоко пресвятої Діви і миску цитрин.

Всього три роки панувала у гетьманських покоях розкішна Гелена. Вбрана у найдорожчі оксамитові сукні, діаманти і перли, вона, як господиня, набивала тютюном люльки гостям, пригощала їх медом-горілкою. А найбільше, свідчили очевидці, пригощала самого гетьмана. Часто війна кликала Хмельницького до походу і тоді Гелена у колі прихильників, як хотіла, відводила душу. Старшинське оточення гетьмана часто нарікало на неї Богданові. Та він кохав цю жінку і не помічав того, що бачили всі — як Гелена тринькає гроші, знається з підозрілими людьми...

Розв’язка настала 1651 року. За відсутності у Суботові гетьмана, старший його син Тиміш виявив велику нестачу державної скарбниці. Те, у чім він давно підозрював мачуху, підтвердилося. Тиміш наказав козакам стратити Гелену. Її, за тодішнім звичаєм, повісили привселюдно — на в’їзній вежі гетьманського палацу. Чи діяв Тиміш сам чи з наказу батька —достовірно невідомо. Фактом залишається лише те, що звістка про смерть Гелени настигла гетьмана саме під Берестечком, місцем найболючішої поразки козацького війська в тій війні.

Ганна Золотаренко

Третьою дружиною Хмельницького стала знову Ганна, сестра відомих козацьких полковників Івана та Василя Золотаренків. Вона й сама була «полковничихою», її чоловік Пилип загинув. Висока, статна, красива, 34-річна Ганна вирізнялася стриманим, але владним характером. При ній у гетьманському дворі запанували злагода і спокій. Ганна брала участь у дипломатичних прийомах, підтримувала ділові розмови доречно і розсудливо. При ній у гетьманській резиденції з’явився оркестр, побіля палацу заклали сад, завели звіринець.

Хмельницький цілком довіряв дружині. Часом навіть доручав Ганні видавати універсали на зразок гетьманських. Збереглась архівна згадка про універсал на маєтності Густинського монастиря, підписаний «Ганною Гетьмановою-Богдановою». Навіть польська королева Марія-Людвіга користувалася її посередництвом в якійсь справі. Цей випадок наводять польські дослідники.

Сповнене битв та пристрастей життя Богдана Хмельницького увійшло у спокійне русло з появою Ганни Золотаренко. Якщо й був колись гетьман щасливим, то тільки з третьою і останньою дружиною. Доля відміряла йому на це всього шість років.

За цей час разом з Ганною він одружив своїх дітей, дочекався онуків, спорудив за свій кошт у Суботові перлину української архітектури — родинний храм, що зберігся донині.

Після смерті, в 1657 році, Богдана Хмельницького вірна його дружина ще довго житиме в маєтку, побіля родової усипальниці, Суботівської Іллінської церкви. На схилі літ, 1671 року, «Ганна Гетьманова-Богданова» постриглась у Печерському монастирі у черниці під ім’ям Анастасії. У святій пустині вона гаряче молилася перед Всевишнім і Божою Матір’ю за царство небесне свого чоловіка. Тут скінчився її життєвий шлях.

Черкаська область.