Століття Пелагеї Колотило — свято для всього селища Світлогірське на Полтавщині.

Життя Пелагеї Семенівни — своєрідна історія України. Не було події, яка не позначилася б на її долі: перша світова війна, революція, громадянська, колективізація, голод, Велика Вітчизняна... З війни не повернулися двоє братів Пелагеї Семенівни. Мирне життя не принесло благополуччя. Голодного 1947 року жінка працювала в колгоспі «Третій Вирішальний» Кобеляцького району. Замість зарплати — «палички» трудоднів, їсти нічого... Доведена до відчаю, зважилася з подругами піти на колгоспне поле, щоб наламати качанів та зварити якусь мамалигу дитині... Та ті 25 качанів жінки так і не донесли додому: схопили їх місцеві активісти, а суд «відміряв» кожній по п’ять років — по одному рокові за кожен качан! Лише після трьох з гаком років Пелагею Семенівну звільнили за амністією — як матір неповнолітньої дитини.

Повернення в рідну оселю — до сина й чоловіка — обернулося новим випробуванням. Через спорудження Кременчуцької ГЕС село Лівобережні Кишеньки потрапило в зону затоплення, тож «добровільно-примусово» довелося переїздити до селища Світлогірського. 20 років тому помер чоловік Пелагеї Семенівни, зате діждалася трьох правнучок — Олену, Віку та Яну.

Полтавська область.

На знімку: Пелагея Семенівна з правнучками.

Фото Тетяни СЕПІТОЇ.