УСЕ, ЯК У КІНО

Нещодавно Лідії виповнилося двадцять. А в неї за плечима — вже п’ять фільмів: чотири серіали і один повнометражний. Дебютувала в кіно одинадцятикласницею. У 2003 році зіграла у серіалі «Завтра буде завтра» Лізу, одну з головних героїнь.

— Усе сталося справді, як у кіно, — розповідала дівчина перед від’їздом до Італії, куди подалася після Різдва. — Я змалку подумки уявляла себе на екрані. Але навіть мамі не зізнавалася в цьому. Сказала їй про це, здається, в дев’ятому класі. І то так, ніби між іншим. Але мати, вік їй буду вдячна, не пропустила моїх слів повз вуха...

Катерина Олександрівна бачила, що донька тягнеться до мистецтва. Віддала її у балетну студію при облмуздрамтеатрі. Відвела до музичної школи. Долучала до малювання. Сама Катерина Олександрівна пише чудові картини, хоча за фахом — інженер. А тоді працювала викладачем у технічному вузі. Але все це було до того, як Ліда сказала про кіно.

А коли сказала, мати віддала її фотознімки до кількох київських фотомодельних агентств. Знімки потрапили до кінорежисера Альони Дем’яненко. Вона готувалася до зйомок серіалу «Завтра буде завтра». І запросила Лідію на проби.

Десь за місяць після цього вінничанку затвердили на роль Лізи, одну з головних у фільмі. Але на перший день зйомок Оболенська так і не приїхала.

Не могли стримати сліз

— Ліда мала вийти на знімальний майданчик у понеділок, — каже Катерина Олександрівна, — а в неділю їй видалили апендицит.

У телефонній розмові режисер заспокоїла схвильовану маму, побажала швидкого одужання доньці і... перенесла зйомки. «Нам дуже пощастило з режисером. Вона створила на майданчику такі умови, які в сучасному кіно — рідкість!»

— Ви бачили фільм? — питає Лідія. — Знаєте, чому я так природно грала роль вагітної? — Бо мені справді боліло: на п’ятий день після операції умовила лікаря, щоб виписав із лікарні!

Коли знімали сцену пологів, мати втекла з майданчика: не могла чути криків доньки. Гра одинадцятикласниці зворушила не лише її маму. Після того, як зняли цю сцену, на очах у присутніх блищали сльози.

Новеньку все вражало на зйомках. Та найбільше запам’ятає вона спілкування з майстрами кіно «Завтра буде завтра» —Богданом Ступкою, Марком Рудінштейном, Олександром Бєлявським, Адою Роговцевою...

У гримі і без

У своєму другому фільмі «Пісня завдовжки у життя» Ліда зіграла роль коханої співака Леоніда Утьосова. А в «Талантах і шанувальниках» — сліпу співачку. Перед тим кілька днів провела на Вінницькому підприємстві УТОС. Навіть подружилася з деякими незрячими людьми. Була в них удома. Приглядалася, як їм вдається жити наосліп. Так вживалася в роль. Усе це робила з власної ініціативи. Режисер не давав їй такого завдання.

На зйомках фільму «Дев’ять життів Нестора Махна» режисер наказав негайно «вмити» акторку. Оболенська там грає роль дружини Махна. Грим, який наклали їй на обличчя, змінив дівчину не на краще. А після того, як грим змили, її личко аж засяяло. У картині «Помаранчеве небо» грим не змивали. Ліда каже, що не впізнавала себе, коли переглядала фільм. «Я схожа на ляльку, а не на студентку. Не до лиця мені грим...»

— Бо я там — своя! — усміхається, — я там перемагала у конкурсі «Міс Салерно». — Хоч та перемога не має стосунку до кіно.

З одинадцяти років Ліда щоліта проводила канікули в Італії. У 2000-му взяла участь у конкурсі «Міс Салерно» і перемогла. Після того ще більше полюбила цю країну. Досконало вивчила її мову. Отримала диплом перекладача. Конкурс до Римської національної кіноакадемії ще більший, ніж у наші кіновузи. Але там, каже Ліда, — трохи інша система відбору. На першому етапі від абітурієнта вимагається, щоб він представив себе у короткому кіноролику. Приймальна комісія на основі поданого матеріалу відбирає 32 найдостойніші претенденти. Упродовж місяця(!) вони проходять випробування. На навчання залишають лише 16 душ — по 8 дівчат і хлопців. Серед нинішніх першокурсників є й вінничанка Оболенська.

Ночами мила посуд у барі

Перед іспитами Катерина Олександрівна продала авто, позичила трохи грошей у знайомих. Але все одно не вистачало. В Римі все дорого. Під час випробування Ліда ночами мила посуд у барі, щоб заробити на прожиття. Доля не відвернулася від неї. «Ура! Сталося диво!» — повідомила вона мамі «есемескою» на мобільний, коли дізналася, що зарахована на навчання.

Італійська національна кіноакадемія — державний навчальний заклад. Утім, Ліді, студентці з іншої країни, доведеться сплачувати щорічно три тисячі євро. А треба ще наймати житло. Та й на харчі потрібні гроші.

Оболенські попервах впали в розпач. Добрі люди порадили звернутися по допомогу. Бажаючих відгукнутися у рідному місті виявилося небагато. Одним з них став народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики і праці Іван Бондарчук:

— Проплатити за перший рік навчання нашої талановитої і перспективної землячки Лідії Оболенської, — каже Іван Миколайович, — згодилися депутати-соціалісти місцевих рад Вінниччини: обласної — Олександр Дан, міської —Володимир Степаненко та Сергій Кармаліта. На наше прохання відгукнулися також окремі підприємці. Допомагатимемо нашій кінозіроньці й надалі, бо переконані, що в недалекому майбутньому вона прославить у світі Україну.

Микола Гунько, заступник Вінницького міського голови:

— Талановитими земляками влада змушена опікуватися. Бо вони гордість нашого міста. На засіданні виконкому збираємося розглянути питання про іменну стипендію для Лідії Оболенської.

Вінниця.

На знімку: з польським кінорежисером Єжи Гофманом вінничанка познайомилася на кінофестивалі «Молодість».