Ціна шахтарської праці

Що потрібно для того, щоб вугільна галузь не була пасербицею в рідної держави? Відповідь у будь-якого шахтаря одержите одну: якби керівники країни і народні депутати відробили у вибої хоча б одну зміну, тоді б вони інакше дивилися на проблеми галузі. Десант молодих народних депутатів фракції БЮТ спустився на лутугинську шахту «Білоріченська» і на собі відчув справедливість шахтарської логіки. Вони пробули під землею всього зо дві години, однак цього вистачило, щоб зрозуміти, яка реальна вартість вугілля, що видобувається.

Депутатам, можна сказати, трохи пощастило. Шахта «Білоріченська» — одна з благополучних шахт області. Завдяки інвестору, якого представляє донецька компанія «Валентин-інвест», підприємство вкладає кошти в подальшу розробку надр і поступово нарощує обсяги вуглевидобутку. Паливо видобувається на глибині більш як 600 метрів, тож парламентаріям не судилося побувати в «пеклі», коли вибій — на глибині понад 1000 метрів. Та й ухил вибою «Білоріченської» дає змогу не на чотирьох повзати, а трохи вирівняти спину. Однак народним депутатам довелось і рачки лазити, і пилюку ковтати, і навіть відбійним молотком попрацювати. Це для того, щоб відчути, як вугілля дістається. З допомогою цього шахтарського інструмента кожен «відкусив» шматочок вугілля собі на пам’ять. Як сказав Євген Суслов:

— На фракції вугілля покажемо, яке воно є, і розповімо, на якій глибині воно лежить, як його видобувають і скільки людських сил на це йде.

Із шахти депутати піднялися замурзані і, схоже, цим пишалися. Їхній візит на «Білоріченську» — початок роботи над програмою з вивчення проблем вугільної галузі. Як сказала член фракції БЮТ Наталя Королевська, депутати мають намір проаналізувати ситуацію, починаючи з періоду закриття шахт Донбасу і закінчуючи подальшою перспективою галузі. Головну увагу буде зосереджено на наслідках реструктуризації вугільної промисловості. Ця робота починається вже сьогодні.

Після шахти парламентарії зустрілися з головами селищних рад. Розмова в основному йшла про чинне законодавство, яке, за словами промовців, «відірване від народу і захищає тільки верхівку», про проблеми населених пунктів, де закрилися шахти. Акцент в основному робився на бюджетному питанні.

Євгенові Суслову проблеми місцевого самоврядування добре знайомі, оскільки він сам недавно очолював міську раду. Але після відвідання шахти йому стали близькі і зрозумілі проблеми вуглярів.

— Про складну ситуацію у вугільній промисловості я чув постійно, але вперше зрозумів її тільки сьогодні, — зізнався він кореспондентові «Голосу України». — Вважаю, що у Верховній Раді шахтарська тема просто спотворена. Тепер я розумію страйкуючих гірників шахти «Краснопільська», яким за тяжку працю не віддають зароблені гроші. Сьогодні кажуть про те, що нерентабельні шахти треба закривати. А куди подіти робітників? Що станеться з шахтарськими селищами? Замислююся над цим з великою часткою відповідальності. Правильно кажуть гірники про те, щоб через вибій пропустити всіх парламентаріїв. У шахтарів є чого повчитися.

— Я зрозумів: для того, щоб дізнатися ціну вугілля, треба спуститися в шахту і подивитися на працю гірників, — зробив висновок Руслан Лук’янчук. — Ми були у вибої, у проходці, бачили складність умов, в яких трудяться робітники. Відчуваєш велику повагу до цих людей.

— Під землею інша відповідальність, інші людські стосунки, — підсумовує Наталя Королевська. — Чим більше народних депутатів з різних фракцій попрацюють із шахтарями під землею, відчують їхню роботу і проблеми, тим швидше ми приймемо закони про престижність шахтарської праці.

Луганськ.

На знімку: Наталя Королевська та Андрій Шевченко.

Фото Михайла Бублика.