Чи й надалі шукатимемо винних у кризі?

Ситуація з тарифним регулюванням зайшла в глухий кут, але водночас це створило унікальну можливість для початку її системного розв’язання. Шукати винного в тарифній кризі — все одно, що шукати чорну кішку в темній кімнаті. Настав час дати нарешті відповідь на запитання: «Що робити?». На жаль, дехто вважає, що можна прийняти окремий закон, який розв’яже тарифну проблему. Може, годі писати і приймати розрізнені закони, а спочатку варто концептуально визначитися, що робити і куди прямувати?

«Проривом» не побореш...

Нещодавно народні депутати Олексій Кучеренко, Валерій Петросов, Юрій Сербін, Юрій Одарченко, Наталя Королевська запропонували проект постанови Верховної Ради України «Про затвердження Концепції ціноутворення у сфері комунальних послуг», який уже зареєстрований. На думку авторів, прийняття та реалізація Концепції сприятиме запровадженню єдиних принципів формування цін і тарифів на комунальні послуги.

Існуюча в Україні система регулювання діяльності суб’єктів господарювання у сфері комунальних послуг у частині формування цін і тарифів нині недосконала, що спричинено багатьма чинниками. Доводиться констатувати, що в країні відсутня цілісна нормативно-правова база для функціонування ефективної системи державного регулювання у галузі житлово-комунального господарства. Також потрібно усвідомити, що за відсутності чіткого законодавчого розмежування компетенції центральних органів виконавчої влади, місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування у галузі комунальних послуг і відсутності єдиних нормативно врегульованих принципів формування цін і тарифів на комунальні послуги неможливо одним законом розв’язати клубок протиріч і нісенітниць, які є у тарифному регулюванні. Тому без концептуального обговорення спочатку засад тарифної політики і захисту прав споживачів, а потім низки законів, підзаконних актів і навіть можливих змін до Конституції розв’язання тарифної кризи якимось одним «проривним» законом неможливе, бо такі закони лише заплутають ситуацію ще більше.

Останнім часом у державі спостерігаються різні суперечливі підходи до формування тарифної політики на ринках комунальних послуг, що, безперечно, пов’язане з її соціальною складовою: це і мораторії на підвищення тарифів, і адміністративне зниження цін на окремі послуги, і спроби привести ціни і тарифи у відповідність до соціального стану споживача тощо. Така розбіжність у поглядах на тарифну політику дуже небезпечна для суспільства та економіки взагалі, оскільки бізнес розвивається в умовах невизначеності, постійної зміни правил гри, а населення ментально не готове до приведення цін і тарифів до економічно обґрунтованого рівня.

Систему!

Як вважають автори, реалізація Концепції сприятиме зниженню соціальної напруги у суспільстві, пов’язаної з неефективною системою ціноутворення на ринках електро-, газо-, тепло-, водопостачання і водовідведення. У разі її прийняття відповідно до Конституції ця постанова Верховної Ради буде обов’язковою для виконання Кабміном — що є надзвичайно важливим і принциповим питанням.

Варто нагадати, що Кабінет Міністрів України не виконав постанову Верховної Ради України від 10 січня 2006 року «Про недопущення підвищення тарифів на електроенергію і цін на газ для населення», яка забороняла підвищувати впродовж 2006 року відпускні ціни на природний газ для населення і підприємств комунальної теплоенергетики. Цим Кабмін порушив статтю 113 Конституції України, яка зазначає, що «Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України», через що стався правовий колапс. Нині потрібно скасовувати або цю постанову Верховної Ради України, або акти Кабінету Міністрів та НКРЕ, якими в 2006 році були підвищені ціни на газ, і назвати високопосадовців, винних у порушенні Конституції України.

Група народних депутатів спрямувала звернення про це до прокуратури, щоб отримати відповідну правову оцінку невиконанню постанови Верховної Ради України від 10 січня 2006 і привернути увагу до ситуації, за якою майже всі тарифи на житлово-комунальні послуги в країні перебувають поза правовим полем. Ми не хочемо діяти за принципом: «Що гірше — то краще», а прагнемо лише отримати відповідь на запитання: «Які органи повинні запобігати порушенню Кабінетом Міністрів правових норм — Мін’юст, Генпрокуратура, АМКУ, і як унеможливити такі випадки в майбутньому? Ми також хочемо звернути увагу, що в країні відсутні системні стабілізатори тарифів, такі, якими повинні бути АМКУ та регулюючі комісії.

Не так важливо, хто саме порушував Конституцію — уряд Януковича, чи уряд Єханурова. Головне, що в цій ситуації беззаконня винен Кабмін, як орган, і те, що ситуацію потрібно повертати в правове поле. Адже поза ним неможливо розв’язати ні тарифну кризу, ні інші складні питання, які стоять перед урядом і державою.