ЩО ДУМАЮТЬ ГРОМАДЯНИ

«Державний комітет ядерного регулювання дав позитивну оцінку результатам роботи «Енергоатому» з підвищення безпеки АЕС». Так розпочинається перша інформація прес-служби Міністерства палива та енергетики України про висновок колегії цього комітету, яка нещодавно розглядала стан виконання НАЕК «Енергоатом» Концепції підвищення безпеки діючих енергоблоків вітчизняних атомних станцій.

Другого дня ця прес-служба розповсюдила додаткову інформацію на цю тему і розпочала її вже запевненням: «Вимоги до забезпечення ядерної безпеки енергоблоків зростатимуть».

Шановні читачі, яка може бути реакція у вас на першу оптимістичну констатацію і другу категоричну обіцянку? Мабуть, така: «Добре, чудово, що атомна енергогенеруюча компанія дбає не лише про безпеку своєї галузі, а й про усіх нас, громадян України». А чи всі так зреагують на прочитане?

Соцопитування насторожує

Невдовзі перед названою колегією Держкомітет ядерного регулювання проводив прес-конференцію з питань ядерної та радіаційної безпеки. На ній було наведено підсумки соціологічного дослідження, проведеного аналітичним центром «Соціоконсалтинг» на замовлення комітету. Одразу зауважу: з приводу результатів дослідження голова комітету Олена Миколайчук відверто зізналася журналістам, що вона не сподівалася на такі результати.

Чи безпечне виробництво ядерної енергії?

Із 1000 опитаних «віч-на-віч» респондентів на це запитання відповіли: «вкрай небезпечне» — 24 відсотки, «скоріше, небезпечне» — 49, «скоріше, безпечне» — 16, «безпечне» — п’ять відсотків. Лише сім відсотків необізнаних з цією темою чи байдужих до неї не мають чіткої думки про безпечність виробництва ядерної енергії.

Отже, якщо скласти докупи «небезпечне», то вийде, що 78 відсотків опитаних вважають ядерну енергетику небезпечною.

Що найбільше загрожує екології України

Із семи різних видів «загрожувачів» 36 відсотків респондентів на перше місце поставили «Відходи промислових підприємств». За ними — «Захоронення та транспортування радіоактивних відходів» (30%). «Робота діючих АЕС» — вважає лише 13 відсотків. Висновок: АЕС не є основним забруднювачем довкілля. Але зовсім інші відповіді отримали соціологи на такі запитання.

Як пов’язана екологічна безпека з роботою АЕС?

Думки респондентів з цього приводу: «радіаційний фон у районі розташування АЕС набагато вищий, ніж припустимо» — 55 відсотків, «робота АЕС призводить до зростання онкологічних захворювань» — 67, «під час роботи АЕС грунт та грунтові води навколо станції піддаються радіоактивному зараженню» — 69. А «нормальна робота АЕС не збільшує рівень радіації в навколишньому середовищі» — 45 відсотків. Окрім цього 44 відсотки вважають, що «робота АЕС може призвести до зміни клімату».

Про це думки респондентів такі. «Недоліки проектування АЕС» — 58 відсотків, «недбалість, необережність персоналу» — 48, «недостатня кваліфікація персоналу» — 24, «трагічний збіг обставин» — 19, «природні катаклізми» — 18 і «дії терористичних організацій» — 5 відсотків.

Як бачимо, людський чинник — проектування атомних станцій, виконання своїх обов’язків персоналом, що працює на них, — опитані громадяни України ставлять на перше місце серед причин, які можуть призвести до аварії.

У моїй області не треба будувати атомної станції

Цікаві міркування опитаних респондентів щодо подальшого розвитку ядерної енергетики і місць будівництва АЕС.

Порівну, по 70 відсотків, висловилися так: усі існуючі атомні станції, які відповідають нормам безпеки, повинні продовжити свою роботу і що їх потрібно поступово заміняти іншими способами виробництва електроенергії. А 79 відсотків сказали: вже існуючі АЕС повинні продовжувати свою роботу лише після модернізації та вдосконалення.

Отже, думки щодо подальшого розвитку ядерної енергетики, як бачимо, застерігають. Діючі АЕС можуть і далі працювати, якщо вони відповідають нормам безпеки, але їх все одно треба вдосконалювати і в переспективі заміняти іншими джерелами енергії.

А ось ставлення респондентів до можливої побудови атомних станцій в їхніх областях. Від 58 до 79 відсотків опитаних висловилися проти — в Дніпропетровській, Харківській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Полтавській та Сумській областях. Цікаво, що мешканці Київської області не дуже бояться будівництва нових АЕС. Проти тут лише 42 відсотки опитаних.

Висновок

Опитані усвідомлюють значення нині наявних атомних станцій і перспективи їх розвитку. Те, що ядерна енергетика є одним із основних джерел енергії в Україні, розуміють 60 відсотків респондентів. А що ядерна енергія є одним із найперспективніших джерел енергії — вважають лише 40 відсотків.

Отже, якщо взяти результати опитування розділів безпечності виробництва ядерної енергії і перспектив її розвитку, то вони, будемо відверті, — невтішні. Цим і викликане було здивування голови Держкомітету ядерного регулювання Олени Миколайчук. Вихід вона вбачає у поліпшенні поінформованості населення про роботу атомних станцій. І звичайно — про їх безпеку. Щоправда, на тій прес-конференції не прозвучало якихось конкретних пропозицій комітету представникам кількох ЗМІ щодо цього.

Може, концепція запрацює краще комплексної програми?

Проте, як свідчить доповідь комітету про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні у 2005 році, що було надано журналістам на прес-конференції (за 2006 рік буде лише наприкінці нинішнього), з виконанням заходів із безпеки наших АЕС не все гаразд.

Наводжу цифри на підтвердження. Комплексною програмою модернізації та підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій» на 2002—2005 рік, яку Кабінет Міністрів, до речі, затвердив лише 29 липня 2002 року, передбачалося виконати 389 заходів на 13 енергоблоках. Проте за визначений час було реалізовано лише 259. Проте, як пояснювалося в 2005 році на одній з колегій комітету, невиконання комплексної програми пов’язане не з безвідповідальністю атомників чи їх виною, а з недостатнім фінансуванням намічених заходів і тим, що низка їх передбачалася іншими діючими на той час відомчими програмами з безпеки тощо.

Наслідком дискусій і суперечок навколо комплексної програми, що не було виконано, стала розробка «Концепції підвищення безпеки діючих енергоблоків атомних станцій», яку уряд затвердив своїм розпорядженням 13 грудня 2005 року.

Важливість і перевага концепції, стверджується в доповіді, полягає в тому, що пріоритет тепер надаватиметься найважливішим, найвагомішим заходам. Справді, а навіщо здійснювати дріб’язкові? Заходи тепер згрупували за основними напрямами безпеки та, за необхідності, вони будуть об’єднуватися або доповнюватися за підсумками звітів з аналізу безпеки. Загалом концепція розрахована на період до 2010 року і передбачає доведення проектних характеристик наших атомних енергоблоків до міжнародних стандартів ядерної безпеки.

І ще таке багатообіцяюче уточнення. Концепцію впроваджуватимуть під безпосереднім контролем Держкоматомрегулювання із залученням західних експертів. Щороку — підбиття підсумків і вжиття необхідних заходів до тих, хто зриває щось, внесення коректив до планів і графіків. А інакше хіба можна?

Обнадіює і такий висновок О. Миколайчук, висловлений, як повідомляє прес-служба Мінпаливенерго на згаданій вище колегії: «У роботі компанії («Енергоатом». — Я. Г.) є позитивні тенденції, які приведуть до відповідного результату. Зросла дисципліна, поліпшилась організація виконання робіт».

Прес-служба у наступному повідомленні наводить запевнення президента компанії «Енергоатом» Андрія Деркача. Який буцімто заявив на колегії: «Керівництво компанії планує посилювати вимоги щодо забезпечення і підвищення ядерної безпеки енергоблоків АЕС в рамках реалізації відповідних програм». Він також повідомив членам колегії: у компанії запроваджено технологію проектного менеджменту, що дало можливість впорядкувати взаємодію між її дирекцією та підрозділами, введено персональну відповідальність за реалізацію кожного окремого заходу з підвищення безпеки енергоблоків та налагодити контроль за належним виконанням персоналом своїх обов’язків.

Залишається лише додати, що Андрій Деркач — новий президент компанії «Енергоатом». На цій посаді він працює з жовтня 2006 року. І сподіватимемося, що його запевнення, обіцянки будуть не «піарними», а справді підкріпляться поліпшенням конкретної роботи компанії. Особливо щодо безпеки атомних станцій. І тоді, можливо, згодом зміниться ставлення громадян України до діючих АЕС і перспективи розвитку ядерної енергетики.

На знімку: одна з акцій протесту громадських екологічних організацій біля Кабінету Міністрів з вимогами: «Ні — новим реакторам!», «Так — енергозбереженню».

ВІД РЕДАКЦІЇ. Редакція «Голосу України» готова ширше і повніше розповідати своїм читачам про хід реалізації конкретних заходів з підвищення безпеки АЕС. За умови не лише надання компанією відповідних інформацій, повідомлень тощо, а й наданням можливості переконатися на місці у зробленому. Тобто — організації для журналістів видання відвідувань станцій, спілкування з безпосередніми «реалізаторами» тих чи тих заходів тощо.

Справді, читачі газети — громадяни України мають право і повинні достеменно знати все, що відбувається на АЕС, — цих особливо важливих енергогенеруючих і, як свідчить опитування, на думку багатьох, ще безпечних підприємствах. Тоді, можливо, більше буде прихильників у них і в ядерної енергетики загалом.