На вечорі пам’яті Геннадія Калікіна співали навіть бізнесмени.

Народжений в Алтайському краї, Геннадій Калікін потрапив на Донбас випадково. Після школи 17-річний хлопець сів на поїзд і вирушив у далеку путь — вступати до технікуму. Про сцену майбутній народний артист України навіть на мріяв. Щасливий збіг обставин дав можливість спочатку вступити до консерваторії, а затим влаштуватися на роботу до Донецького театру опери та балету. На багато років доля сибіряка виявилася пов’язаною із шахтарським краєм. Візитною карткою співака була арія Алеко із однойменної опери: критики і знавці визнавали, що солісту вдалося створити не схожий на попередників образ.

Вечір пам’яті Геннадія Калікіна відбувся в Донецькій обласній філармонії. На сцену один за одним виходили його учні. До останніх днів життя Геннадій Георгійович викладав у Донецькій державній музичній академії імені Прокоф’єва. І до останніх хвилин учні були з ним. Чимала плеяда вихованців поповнила трупу Донецької опери: Наталія Нарожна, Віталій Дудкін, Віктор Коротич, Павло Науменко, Максим Іващук. У Донецькому академічному українському музично-драматичному театрі працює Елеонора Шинкарчук, в обласній філармонії — Євген Привалов. Марія Соловйова нещодавно була прийнята на роботу до Маріїнського театру (Санкт-Петербург, Росія), там само стажується ще один випускник — Дмитро Коліушко.

Несподіваним сюрпризом для глядачів став «дзвінок другу»: ведуча вечора музикознавець Зоя Шевченко спілкувалася телефоном із учнем Калікіна Валерієм Максимовим, який нині є солістом національної опери в Новій Зеландії. «Завдяки моєму вчителеві, школі співу, яку пройшов у Донецьку, я зміг влаштуватися за спеціальністю зовсім в іншій країні. Наша оперна школа дуже сильна, і не можна її розбазарювати направо і наліво», — так висловився колишній донеччанин, а нині мешканець південної півкулі.

— Геннадій Георгійович був прекрасним актором, другом, умів цінувати добро, — поділилася спогадами колишня солістка Донецької опери Раїса Колесник. — Він був неймовірно щедрою людиною. З ним легко працювалося, тому що він завжди бачив очі своєї партнерші чи партнера. У театрі його дуже любили всі, починаючи від робітників сцени і закінчуючи солістами.

Перед портретом Геннадія Калікіна на сцені лягли живі квіти, а наприкінці вечора учні запалили свічки в пам’ять про свого вчителя. Акомпанувала юним талантам багаторічна вірна супутниця життя Геннадія Георгійовича Тетяна Мітряєва. Разом із чоловіком вона опікувалася молодими співаками. Цікаво, що двоє учасників концерту, який складався переважно із класичних творів, не були професіоналами. Ці люди свого часу навчалися в консерваторії, але тепер заробляють гроші не мистецтвом, а бізнесом. Однак на вечорі пам’яті улюбленого вчителя вирішили таки вийти на сцену. Не будемо надто критично оцінювати вокальні здібності теперішніх підприємців. Вони співали душею.

Фото Юрія ВЕНГЕРЕША (з архіву «Голосу України»).