«Усе, чого ми досягли, — це самовіддана праця багатьох поколінь учених, інженерів, робітників і селян»

У Харківській області завершилися урочистості з нагоди 75-річчя з дня її заснування. Історія питання така. 9 лютого 1932 року позачергова сесія Всеукраїнського центрального виконавчого комітету прийняла постанову «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УРСР». 28 лютого опубліковано повідомлення ТАРС про те, що Президія ЦВК СРСР затвердила постанову ВУЦВК про створення на території УРСР п’яти областей. До складу Харківської входили 82 адміністративно-територіальні одиниці, а також, крім Харкова, такі великі міста, як Кременчук, Полтава і Суми.

Про історію давно минулих днів

Навряд чи Харківщина була б сьогодні тим регіоном, яким є, якби 1805 року на засоби дворян і купецтва й за ініціативою відомого вченого і суспільного діяча того часу В. Каразіна не було відкрито Харківський університет, який і став не лише центром культури, освіти та науки, а й генератором прогресивних ідей суспільно-політичного розвитку.

Ще одним значущим кроком у розвитку регіону стала його капіталізація на зламі ХІХ—ХХ століть за участі, як тепер сказали б, іноземних інвестицій. Фірма «Бельке і К» організовує виробництво різноманітних фабричних машин, створює чавунний, мідноливарний, механічний і котельний заводи. У 1870 році А. Пільстрем вкладає кошти у створення машинобудівного і чавуноливарного заводу (тепер завод «Червоний Жовтень»). Товариство «М. Гельферікс — Саде» створює завод землеробських машин і знарядь, а 1904 року цей завод об’єднує своє виробництво з бельгійським товариством (надалі завод «Серп і Молот»). Велосипедний завод Лейтнера, котрий розгорнув роботу в 1915 році, стає в 1923-му Харківським велосипедним заводом. Завод «Загальної Електричної Компанії» (найбільша монополія в електропромисловості США) починає випуск продукції 1915 року. Тепер це Харківський електромеханічний завод. Початкова вартість основного капіталу становила 4,8 мільйона золотих рублів.

Про радянські досягнення

— Вражає. Чи не так, Василю Вікторовичу?..

— А згадаймо, яким ввійшов в історію Харкова і області 1932 рік? Вийшов на проектну потужність завод ХТЗ. Завершено реконструкцію моторобудівного заводу. Будується житло, знакові донині архітектурні ансамблі. Створюються найбільш значущі промислові підприємства області — нинішні науково-виробничі об’єднання «Турбоатом», «Електротяжмаш», «Хартрон», ДП «Завод імені Малишева», «ХЕМЗ», «ФЕД», авіаційний завод, «Южкабель», фармацевтична фірма «Здоров’я»...

Харків’яни завжди по праву пишалися своїм краєм. Ніхто ніколи не забуде наших досягнень у науковому, промисловому розвитку країни, її успіхів в галузі сільського господарства. Харківщина — батьківщина багатьох фундаментальних наукових досліджень. Багато з того, що робили наші великі попередники, до них у країні, у світі не робив ніхто. Ядерна фізика, природа надпровідності, перший радіотелескоп, танко- і тракторобудування, турбобудування. Чимало відомих і просто працьовитих людей поклали немало своїх сил, а іноді й життя, щоб зробити наш край, нашу країну краще і сильніше.

Про справжнє призначення Харківщини

— На жаль, сьогоднішній список добрих справ не такий великий, а якщо точніше — зовсім короткий.

— Авжеж, чого гріха таїти, ми біля тієї межі, за якою цивілізованого майбутнього може й не бути. Якщо сьогодні не вжити рішучих заходів, то далі — прірва. Спад виробництва на багатьох підприємствах, зупинка цехів, втрата за багатьма напрямами лідируючих позицій — не кращі досягнення до ювілею. Ми зобов’язані піднятися з колін, відродити справжнє життя величезного промислового і наукового міста. Інакше наша гордість уже незабаром стане лише сірими заводськими корпусами, що розвалюються, напівпорожніми науковими установами, де замість вивісок НДІ красуватимуться якісь таблички букмекерських контор. Нічого проти них не маю, але в Харківщини інше, величне призначення.

Пройшовши через певні процеси лібералізації, ми якось дуже невміло відкрили свої ринки, поставили в безвихідну ситуацію власного товаровиробника. Це вже не глузування над власними інтересами, це знущання над своїм народом. Будемо все виправляти і якнайшвидше.

Про те, чому «вмирає» ВПК

— Обвал харківської індустрії — це насамперед розвал військово-промислового комплексу. Росія відроджує свою оборонну промисловість. А чим зайняті ми?

— Не думаю, що хтось недостатньо розуміє, що це був колись єдиний промисловий комплекс. Але давайте поставимо просте запитання: чи допомагатимете ви відроджувати виробництво сусідові, розроблятимете спільні програми, вкладатимете в цю справу величезний капітал, якщо цей сусід постійно намагається втекти до іншого військово-політичного блоку? Я думаю, що відповідь тут очевидна.

З другого боку, в нас багато керівників підприємств за всі ці роки розброду і хитань навчилися лише вміло користуватися красивими популістськими гаслами, міркувати про колишню гордість, кричати, що за ними великі трудові колективи, але водночас нічого не робити для того, щоб забезпечити виробничі потужності і робітників путящим ділом. Держава часто виділяє на підтримку і розвиток цих підприємств величезні гроші, але, як правило, вони лише проїдаються, ні в що путнє багато хто з цих наділених чималими повноваженнями начальників їх вкласти не може.

Я іноді згадую, як колись керівники підприємств, районів і міст ремствували, що їм не вистачає самостійності, що їх обмежують, що їм з Москви або з Києва спускають якісь непотрібні плани. Сьогодні маємо свободу господарювання. А стосовно того, що чогось немає, то як тут не згадати випадок, коли на одне підприємство приїхала іноземна делегація і керівник розповідає, що йому не вистачає металу, того, іншого. Знаєте, що відповіли йому іноземці? Пане директор, це не проблема, проблема виникне тоді, коли у вас буде все, а продукцію нікуди буде діти. Ми за інерцією продовжуємо називати деякі наші підприємства гордістю, а їх уже немає.

Про політичне протистояння

— Які чинники — політичні або якісь інші — сприяють конфлікту в Харківській області між облрадою та облдержадміністрацією?

— Я не хотів би про це говорити. Але якщо запитали, відповім коротко. Треба повернутися до того, що було два роки тому. Коли були звільнені практично всі держслужбовці в Харківській області, досвідчені менеджери, котрі працювали на своїх посадах багато літ, які віддали кращі роки свого життя роботі на благо цієї землі, жителів Харківщини. Тому я розумію логіку рішення нинішніх депутатів облради. На мій погляд, було б і логічно прислухатися до того, що казав раніше Президент України. А казав він про те, що під час формування виконавчої влади потрібно обов’язково враховувати, які політичні сили перемогли в тих чи тих регіонах. Якщо держадміністрація працювала так добре на Харківщині, то чому її політична сила одержала таку «високу» оцінку на виборах у тримільйонній області — лише 5 відсотків?

Харків.

***

Минулий тиждень пройшов на Харківщині під знаком урочистостей з нагоди 75-річчя області. На день народження одного із наймогутніших і найперспективніших регіонів України прибула небувала кількість послів іноземних держав, делегацій з країн СНД та інших українських областей.

Посол Угорщини побажав Україні й Харкову якнайшвидше вступити до Євросоюзу, посол Азербайджану подарував картину, а часті гості Харківщини, сусіди з Курська, сказали, що завжди радіють успіхам харків’ян і засмучуються, якщо у них трапляються невдачі: напевно, саме так мають жити добросусідські народи. Гості з Криму відзначили, що Харків — студентське місто; полтавчани додали, що тут найсмачніший хліб, але вручили і свій величезний коровай. А Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Вільям Тейлор, зустрічаючись з головою Харківської облради Василем Салигіним і головою Харківської облдержадміністрації Арсеном Аваковим, поцікавився, коли в Харкові планують приватизацію великих держпідприємств. За його словами, американські бізнесмени зацікавлені вкладати інвестиції в деякі харківські компанії, але не хочуть працювати з підприємствами, що належать державі. Керівники області запевнили пана посла, що докладуть максимум зусиль, щоб американські інвестори, котрі прийдуть на харківські підприємства, були юридично захищені.