«Я людина похилого віку, проживаю сам. Дітей маю, але вони живуть окремо, в іншому селі. Вони мене провідують, однак допомагає мені поратися по господарству, робить покупки соціальний працівник. Я та інші старенькі називаємо цю людину сестрою милосердя. І все б нічого, та одне мене бентежить — чому догляд платний? Адже відділення соціальної допомоги — державна служба. Чи правильно це?»

Михайло БІдний.

Пологівський район.

На запитання читача ми попросили відповісти заступника начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації Галину ГОНЧАРЕНКО:

— Згідно з Типовим положенням (взірцевим) про відділення соціальної допомоги вдома, затвердженим наказом Міністерства праці та соціального захисту України від 01.04.1997 № 44, розділ ІІІ, пункт 12, відділення приймає на обслуговування одиноких непрацездатних громадян (пенсіонерів), у тому числі одинокі (бездітні) подружні пари та інвалідів 1-ї і 2-ї груп незалежно від віку, котрі частково або значно втратили здатність до самообслуговування і, за висновками медичного закладу, потребують соціально-побутового обслуговування в домашніх умовах.

В окремих випадках відділення може приймати на обслуговування непрацездатних громадян, які мають працездатних дітей або родичів, котрі відповідно до чинного законодавства зобов’язані їх утримувати, але з поважних причин не мають можливості здійснювати за ними догляд (проживають в іншому населеному пункті або окремо і за станом здоров’я або через територіальну віддаленість не можуть надавати допомогу батькам, перебувають у відрядженні, на лікуванні та інше). У таких випадках непрацездатні громадяни, які отримують пенсію в мінімальних розмірах, обслуговуються безплатно, а ті з них, хто отримує пенсію в розмірі, більшому від мінімального, вносять плату — 5 відсотків від одержуваної пенсії.