Коли 1912 року міський голова Одеси Микола Моїсеєв написав заяву в міську думу про звільнення його з посади, абсолютно всі депутати звернулися до нього з проханням узяти назад свою відмову. Міська дума головним аргументом свого прохання до «господаря» Одеси висунула необхідність продовження ним активної політики із збільшення могутності міста, з розширення його кордонів.

У 1912 році Одеса бурхливо розвивалася, історія зберегла безліч прикладів того. Одним із питань, які найчастіше розглядали на засіданнях думи, як і сьогодні — 2007 року — було земельне.

Так, 16 квітня 1912 року міська дума в складі 46 гласних (так називалися тоді депутати) розглядала питання про придбання в міську власність від спадкоємців Вагнера ділянки землі в районі 7-ї станції Великого Фонтана для спорудження станційного павільйону. На купівлю ділянки землі з міського бюджету було виділено значні кошти.

А 27 квітня міська дума в складі 57 гласних розглянула питання про придбання в міську власність смуги землі з приватних володінь для прокладання шляхів електричного трамвая в кінцевій частині лінії «Аркадія», біля берега моря. Сьогодні — це маршрут 5-го трамвая.

У міському бюджеті 1912 року в графі «Прибуток» немає рядка про надходження коштів від продажу одеської землі. До речі, про бюджет. У 1912 році щокварталу міська дума публікувала «Обороти сум міської каси». На 1 січня 1912 року в касі Одеси було готівкою 98 тисяч 837 карбованців 2 копійки, на поточних рахунках у банках — 95 тисяч 326 карбованців 21 копійка, на спеціальних рахунках і вкладах — 400 тисяч карбованців.

Настали інші часи, прийшли інші депутати, та й дума стала зовсім інша. Від продажу землі несільськогосподарського призначення нинішнього року передбачається залучити в бюджет Одеси 260 мільйонів гривень. Ці кошти увійдуть у бюджет розвитку, який, по суті, має забезпечити якщо не латання дірок, то хоча б пристойне існування і розвиток міської інфраструктури.

Земля, яка пустує, не працює, не приносить прибутку, має працювати і приносити доходи. Це — аксіома ринкової економіки. Тільки якось сумно стає від думки, що те багатство, яке створювалося міською думою в 1912 році, у 2007-му депутатами міської ради продається. Від якої спадщини відмовляємося? Яку спадщину продаємо? Кому, врешті, продаємо?

Сім років, під час яких на чолі Одеси стояв Руслан Боделан і його команда, можна порівняти хіба що з чітко спланованою операцією із знищення Одеси. Землю роздавали наліво і направо, київським чиновникам і жителям іноземних держав, працівникам правоохоронних органів і придворним журналістам, розпальцьованим бандюкам і депутатам. Землю не продавали, а роздавали безплатно.

2 лютого перший заступник прокурора Одеської області Михайло Чорний повідомив, що прокуратура Одеської області порушила кримінальну справу про визнання недійсними інвестиційного договору і договорів купівлі-продажу гектара землі в санаторії імені Горького. Прокуратура Одеської області поінформувала, що за результатами нагляду за дотриманням законодавства в сфері земельних ресурсів у 2006 році порушено 16 кримінальних справ, 240 посадових осіб притягнуто до різних видів відповідальності, відшкодовано півтора мільйона гривень.

Шлагбаум на знищення санаторію імені Горького відкрили депутати міської ради, котрі 28 січня 2005 року рішенням №363 змінили цільове призначення і затвердили проект землеустрою з відведення земельних ділянок і передавання в приватну власність громадян. Унаслідок такого рішення на території санаторію Горького 35 земельних ділянок було передано в приватну власність.

Територію, яку раніше займав протитуберкульозний санаторій «Біла квітка» на вулиці Вавілова, 5, рішенням міської ради від 3 березня 2006 року було передано для будівництва на цій ділянці котеджного житлового комплексу. На підході — землі санаторію «Чорне море», власник якого —Федерація профспілок України — починає готувати до продажу.

— Характерна риса нинішньої земельної політики міської ради — прозорість і відкритість у своїх діях. Конкурс серед депутатів на право працювати в постійній комісії із землеустрою і земельних правових відносин був величезний, — розповідає секретар цієї комісії депутат Олександр Кисіль. —Сьогодні в ній 15 осіб, а очолює її депутат восьми скликань Микола Боровський, якого називають «совістю міської ради». У комісії працюють представники усіх фракцій міської ради. Пріоритети нашої постійної комісії — завершення інвентаризації земель Одеси, на цю мету заплановано в бюджеті 4 мільйони гривень, продовження роботи над розробкою нового генерального плану міста. Одеса розташована на 16 тисячах гектарів. Для мільйонного міста — це, по суті, «земельна комунальна квартира», де всім тісно. Розширюватися у міста вже немає можливостей. Тому що в приміських районах відбулося розпаювання земель. Тому так дбайливо наша постійна комісія ставиться до кожного квадратного метра землі.

Земельні аукціони сьогодні проводять не заради звіту. За кожен земельний лот йде боротьба серед покупців. Приміром, за ділянку на вулиці Космонавтів під час торгів було зроблено 75 кроків. Це — фантастичний результат.

Продавати чи ні міську землю? Питання аж ніяк не риторичне. Найтяжчі економічні реалії сьогоднішнього дня просто змушують шукати нетрадиційні альтернативні джерела наповнення міського бюджету. Земельні аукціони — одне з таких джерел. І торг тут, як кажуть, доречний.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.