У Миколаєві будують елітні котеджі поруч зі складами боєприпасів

Проживання «на пороховій бочці» — реальна перспектива для декількох десятків родин, будинки яких будуть розташовані поруч з військовою частиною. З серпня минулого року на території, що прилягає до аеромобільного полку, почали закладати фундаменти для приватних будинків. Як заявляє командир військової частини А0224 Володимир Хоружий (на знімку), міська влада не тільки не погоджувала з військовими проект будівництва, а і не вважала за потрібне поставити їх до відома про плани «наступу».

Унікальна військова частина — база підготовки десантників — розташована в центральному районі міста, мікрорайоні Соляні. Таке близьке сусідство цивільних з військовими споконвіку було цілком благополучним. Люди у формі чим могли допомагали місту — в будівництві та благоустрої мікрорайону, організації й проведенні свят. А миколаївці відповідали належною повагою.

Але ось уже декілька останніх місяців навколо, а точніше, усередині частини відбуваються дивні явища. У районі дислокації полку почали спонтанно виникати житлові споруди.

Котеджі впритул наблизилися до полкових складів інженерних боєприпасів і ракетно-артилерійського озброєння! Відстань від найближчого будинку до складу лише 140 метрів. А відповідно до чинних норм («Посібник з експлуатації ракетно-артилерійського озброєння», «Посібник з підривних робіт») мінімально безпечна відстань від складів до інших будівель має становити якнайменше 400 метрів. До того ж на такій відстані може знаходитися лише захищена належним чином будівля. Такого захисту поки що немає.

Уявляєте, який феєрверк може статися, якщо якесь маля, мешканець елітного житла заграється із сірниками? Новобогданівка відпочиває! Так, вибуховий потенціал миколаївських складів менше від запорізьких. Але сумні наслідки будуть точно.

«Я можу гарантувати безпеку, — каже полковник Володимир Хоружий, — тільки в тому разі, якщо житлові будинки спорудять на відстані не менш як 400 метрів від складів. А якщо тут будуть котеджі, отже, родини, діти відчуватимуть постійну загрозу. Крім того, не варто не враховувати і таку можливість, як використання цих житлових будинків терористичними організаціями».

Застереження командира частини — не перебільшення, а елементарна пильність. Керуючись цією природною для військового якістю, Володимир Степанович забив тривогу. Листи з проханням розібратися в ситуації були відправлені в прокуратуру, СБУ, МНС, міськвиконком, інші організації. Відповіді мають, щонайменше, дивний вигляд. Служба безпеки, наприклад, повідомила, що справа — на контролі. Керівництво МНС заявило, що вперше чує про існування такого складу. Але найдивніші відповіді надійшли від міського керівництва.

Головний архітектор міста, а згодом і сам міський голова порадили просто перенести склади боєприпасів в інше місце. Ось так просто — взяти і посунутися. Щоб не заважати мирним громадянам мирно будувати свої будинки не території частини.

Будинки ці зводить приватне підприємство Юлії Захарової. Щоправда, знайти підприємство за зазначеною адресою неможливо. А від імені забудовника розмовляє невідомий. Факт спілкування з ним підтвердила журналістка обласної телерадіокомпанії Марія Савицька. Факт для неї вкрай неприємний. Колега «по цеху» заявила про погрози на її адресу з боку забудовників. Їй порадили триматися подалі і від самого будівництва, і від цієї теми.

Проте конфлікт уже вийшов за межі однієї військової частини. Коло залучених до нього розширилося. Потрапили сюди і депутати міської ради, які дали добро на небезпечне будівництво. І керівництво квартирно-експлуатаційної частини, що завізувало план забудови. І загадкові забудовники, котрі вибили договір на оренду землі на дуже вигідних умовах.

Але якось усе це пізно викрилося. Три котеджі уже будують повним ходом, ще під чотири вирито котловани. А склади озброєння як були, так і залишилися на колишньому місці.

У принципі, командир частини не проти перенести склади. Але, як людина військова, він може діяти лише за наказом. «Буде наказ про перенесення складів — виконаємо», — каже полковник.

Поки що немає ні наказу, ні хоч якоїсь вказівки, як поводитися в такій ситуації. Ситуація ця ускладнюється тим, що достеменно невідомо, в чиїй власності перебуває земля під котеджами, які споруджують. Начебто традиційно нею користувалися військові. Тепер раптом виявляється, що земля ця — у власності міста.

Миколаїв.

Фото автора.