Він є людиною, яка навіть зовні асоціюється з точними науками. Цілеспрямований, упевнений у собі, наполегливий та працьовитий. І якщо ви поспілкуєтеся з ним бодай з годину, то вже не зможете не зацікавитися фізикою як наукою, її окремими галузями. Зокрема, фізикою аморфних сплавів. Про неї вчений розповідатиме так цікаво та ґрунтовно, що захопить навіть найстійкішого гуманітарія! А ще ви разом читатимете наукову фантастику, розмовлятимете про футбол і навіть зможете зіграти у волейбол! І все це за однієї умови: якщо ваш співрозмовник — відомий учений, професор Василь ГІржон (на знімку) із Запорізького національного університету (ЗНУ).

Василь Васильович закінчив його 29 років тому, а 25-річчя трудової діяльності у ньому відзначив торік. Згадує, що був «нормальним студентом»: інколи прогулював «пари», намагався скористатися шпаргалкою на першому курсі й одразу піймався. Хоч відповідав на екзамені бездоганно, таки отримав «мінус один бал», тобто «четвірку». І зробив висновок, що «шпора» — не друг студента.

— Нам ніколи було відпочивати, — згадує відомий учений. — Життя було таке насичене та цікаве! Тому не розумію і просто жалію сучасних сумуючих студентів. Їх ніде не видно: ні у читальному залі, ні на спортмайданчику. П’ять разів на тиждень я відвідував волейбольну секцію, грав на гітарі у факультетському ВІА. Сьогодні як викладач запитую студентів: «Хто цікавиться преферансом?» Жодної позитивної відповіді! Хоча раніше ви ніколи не зустріли б фізика, який не любив би картярську гру, під час котрої треба думати!

Пересічному громадянину легко заплутатись у професійних термінах, читаючи про здобутки Василя Васильовича. Але якщо розібратися, все стає зрозумілим. Адже основне завдання досліджень ученого — сформувати металічні сплави підвищеної стійкості. Щоб були затребувані в машинобудуванні, приладобудуванні тощо. Над пошуком способів досягнення такої міцності науковець працював протягом довгих років. Один із них — лазерна обробка поверхні. Її швидкість — це тисячні долі секунди! Ще один спосіб — обробка алюмінієвих сплавів тим самим лазером, але з нанесенням та вплавленням у матеріал порошку заліза й міді. У результаті твердість поверхні сплаву збільшується більш як у 20 разів!

На жаль, такі здобутки не завжди цікавлять практиків. Якось учений запропонував інженерам заводу із виготовлення двигунів, використовуючи винайдені ним технології, покінчити з великим відсотком браку. Часткова лазерна обробка давала можливість прибрати один технологічний ланцюжок і підвищити якість виробу. Науковцю відповіли: «Що тут розумієте?! Такого навіть досвідчені німецькі вчені не придумали, а вони ж бо розумніші!». Ось так великі «практики» сприйняли досягнення фізика-теоретика. А світове визнання не змусило себе довго чекати. Близько двадцяти країн відвідав Василь Гіржон як учасник міжнародних конференцій.

Не тільки як талановитий вчений, а й як досвідчений адміністратор проявив себе професор, тривалий час працюючи на посаді проректора з науково-педагогічної роботи. Був ініціатором відкриття нових спеціальностей, розробляв положення стосовно організації та автоматизації процесу навчання.

У вільний час Василь Гіржон уболіває за улюблені футбольні команди, сам грає у волейбол. Дуже любить наукову фантастику. Із останніх авторів, яких прочитав — Айзек Азімов та Роберт Желязні.

Але сенсом життя залишається фізика. Її він вважає наукою майбутнього та підкреслює:

— Ця галузь потребує змін. Ще років десять і не буде кому її відроджувати: із потужних наукових шкіл залишаться одиниці. Але я — оптиміст. Фізика —фундаментальна наука. І результати її винаходів можуть дати економічний ефект, але з часом. Турбує, що з кожним роком рівень підготовки студентів, які йдуть до нас, знижується, бо предмет занедбаний у середній школі. Останні роки фізкабінети там... закриваються! Вчені працюють над унікальними проблемами. А в результаті виявляється, що ми та наші розробки (і це в металургійному місті!) нікому не потрібні. На заводах усе знають і вміють без нас, тоді як продукція, яку випускають, бажає бути кращою. За кордоном насамперед вкладають кошти в освіту і науку! А вже потім чекають на високі досягнення. У нас їх хочуть мати, заощаджуючи на науково-технічному прогресі...

Запоріжжя.