Цю народну мудрість у спеціальному зверненні до журналістського корпусу, публічних політиків та менеджерів системи держуправління нагадує кандидат технічних наук, лауреат Держпремії України в галузі науки і техніки і премії академіка В. Вернадського, голова правління Міжнародного центру «Енергетика та інформатика — ХХІ століття» Володимир Цендровський.

Стурбованість ученого викликає, як він пише, нездорова традиція супроводжувати кожну виборчу кампанію чи то чергову ротацію керівництва «Енергоатому» сплеском ажіотажного інтересу і «уваги» до атомних об’єктів України в контексті породжуваних ними погроз, корупції та безгосподарності, що процвітають навколо них. Бажання зробити роботу атомних станцій прозорою і ефективнішою зрозуміле, однак при цьому різні коментатори затято не бажають бачити разючі зміни у критеріях оцінки стану справ в атомній енергетиці. Тому енергетичному виклику сьогодні протиставляють чітке усвідомлення того, що майбутнє залежить від випереджального внеску атомної, вітрової та інших поновлюваних джерел виробництва енергії. У нашому випадку — йдеться про системоутворюючу галузь, котра, як давній донор економіки і гарант енергетичної безпеки держави, за непростих умов двох останніх десятиліть зуміла наростити свою потужність і вийти на нову якість безпечної експлуатації. Варто, либонь, нагадати про введення до ладу нових енергоблоків на Запорізькій, Хмельницькій, Рівненській АЕС, сховища ядерного палива на ЗАЕС. І про очевидний прогрес в інтенсифікації виробництва і підвищенні встановленої потужності блоків. Сьогодні галузь виробляє половину всієї електроенергії країни, яку вона віддає за ціною майже в 2,5 рази меншою, ніж у тепловій генерації. Другий бік медалі — багатомільярдні щорічні відрахування до держбюджету у вигляді податків.

Тим часом перспективи розвитку галузі ускладнюють недостатня концентрація промислового і будівельного комплексів, процес старіння кадрів, необґрунтоване закриття значимої для суспільства інформації, різке подорожчання енергоносіїв на світовому урановому ринку за жалюгідного стану власної сировинної бази, корупція серед чиновництва, безсистемність держуправління та ін. На жаль, під впливом сформованих стереотипів, політичних сварок такий підхід підміняється публічним представленням неповних, необ’єктивних, помилкових або однобічних, а найчастіше — вочевидь замовлених матеріалів. Жодними спонукальними мотивами, у тому числі «на благо», не можна виправдати тиражування одкровень про те, що інспекція з ядерної безпеки покривала колишніх менеджерів НАЕК «Енергоатом» у їх цілеспрямованому ігноруванні необхідної заміни обладнання чи виконання певних заходів для підвищення безпеки.

Досвід людства вчить, що саме невинні, на перший погляд, неточності, як правило, і гублять будь-яке корисне починання. І Володимир Цендровський має рацію: у публічному розгляді проблем мирного атома практика використання сумнівних вихідних даних по суті стала нормою. Від себе додам: і політикою. Адже, як зазначає вчений, обстановка тривоги і небезпеки в суспільстві найчастіше служить інформаційним тлом лобіювання сумнівних проектів.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.