У січні, за даними Держкомстату, середня заробітна плата громадян зменшилася на 12,9 відсотка проти грудня, до 1112 гривень.

Перша звістка державних органів статистики про те, як зростає наш добробут, наводить на невеселі висновки. Згадайте, торік у січні реальна заробітна плата зросла на 22,8 відсотка за набагато вищої інфляції і помірнішої динаміки економічного зростання. Нині ж розділити радість урядовців від промислового зростання на 15,8 відсотка і ВВП — на 9 відсотків населення відмовляється через низькі заробітні плати і пенсії. Ця обставина спричиняє появу дошкульних підозр. Скажімо, чи не свідчить зростання продуктивності праці, яке експерти розглядали як вагомий чинник економічного зростання у січні, про банальне посилення експлуатації найманих працівників роботодавцями? І взагалі, чи не видавала статистика бажане за дійсне у своїх підрахунках?

Схоже, такі підозри виникають і у секретаріаті Президента країни. Керівник Головної служби соціально-економічного розвитку Олександр Шлапак напередодні, наприклад, висловив переконання у тому, що уряд може підвищити заробітні плати і пенсії за рахунок 6 мільярдів гривень неврахованого на цей рік ВВП, який розподіляється через держбюджет. Його арифметика зрозуміла кожному. Якщо номінальний ВВП за 2006 рік становив 498,4 мільярда гривень, то, судячи з динаміки його зростання і 30-відсоткового перерозподілу через держбюджет, на 6 мільярдів гривень можна розраховувати вже сьогодні. Можна, проте, найімовірніше — в уряді це розцінять як непрофесійний підхід. Оскільки вже звідти пролунало, що зростання мінімальних заробітних плат потягне за собою інфляційні наслідки. Хіба? Тоді чому цього не сталося, коли реальна заробітна плата зростала удвічі швидше?! І, власне, навіщо людям такий ВВП, який працює не на бюджет, а всупереч йому? У регіональному розрізі і в загальнодержавному.

І нарешті. У січні населення відбуло свого роду комунально-тарифний тест на платоспроможність. Рівень розрахунків за природний газ усіма споживачами становив 51 відсоток, бюджетними організаціями — 40,8, житлово-комунальними і підприємствами теплової комунальної енергетики — 44 відсотка. Не списувати ж усе на протести проти політики професіоналів!