І де ж наші паї?

Петро САДІВСЬКИЙ

28 лютого 2007 55

Президенту України

Голові Верховної Ради, народним депутатам

Прем’єр-міністру України

Ми, жителі села Сабадаш Жашківського району Черкаської області, бажаємо отримати відповіді на наші вимоги-запитання, які витікають з ваших обіцянок стосовно вирішення виділення земельних паїв вчителям, медикам, поштарям, а також молоді. Загалом селянам, які постійно проживають у сільській місцевості, але з тих чи інших причин не отримали земельних паїв. Доходить до парадоксів: багато є таких людей, котрі працювали в колгоспі, КСП, але чомусь в архівах не знайшли їхніх заяв про вступ до КСП-колгоспу. Але ж цей факт не може бути причиною відмови надати землю, адже без заяви керівники господарства не мали права брати на роботу. Під час розподілу паїв у багатьох господарствах, керуючись обіцянками представників найвищих органів влади, комісії залишали резервну землю. В нашому господарстві для цих цілей було зарезервовано 400 гектарів (деякі інші господарства не вірили владі і розподілили землю всім). Сьогодні наша земля стала власністю району — РДА. Але ж ця земля належить споконвіку громаді села Сабадаш! Ми хочемо, щоб вона була виділена жителям нашого села. Ще у нашому селі є чотири ставки, які також «якимось законом» значаться у розпорядженні району. Адже ми могли б їх продати, а гроші використати на газифікацію села, відремонтувати капітально клуб де впала стеля, немає вікон, — таких проблем за комуністів не виникало!

Підійшов час продажу землі, навколо цієї проблеми закрутилось-завертілось, кожна сторона хоче стати в позу захисника селянина, здобути в його очах підтримку на майбутніх виборах. Ми попереджаємо: не пніться навшпиньки, висоти поваги ви не удостоєтесь у селян... Цей злочин колишньої влади, багатьох із вас. Адже ви творили «реформу» КСП, ви не спромоглися запитати селян, а чи хочуть вони такої реформи, яка знищила село, опустила до рівня нижче землі, опоганила і принизила не тільки селян, а і всю Україну.

Вдумайтесь, наш Жашківський район, земля героїв соцпраці, орденоносна земля, сьогодні стоїть в руїнах, на якій поселили ви інвесторів, які цілеспрямовано донищують тваринницькі комплекси, інші сільськогосподарські споруди. Наш район мав більш як 50 тисяч великої рогатої худоби (нині лишилося приблизно дві тисячі ВРХ!), 30 тисяч свиней, мав вівці, коні, птахофабрики — сотні тисяч качок — і ми не боїмося Бога? Все знищено, весь комплекс вирощування і утримання скота розвалений — розграбований, а селяни від такого подарунка влади стали мертвим баластом на своїй землі. Одним помахом руки Кучми знищено село. Земля передалась «інвесторам». Це той клан, що накрав «десь» і прийшов в село, щоб закрити ті діри, які дають змогу перекачки грошей в їхні кишені. Земля разом із селянами уже продана давно, укладено договори на оренду землі на 5—10 і більше років, за декілька мішків зерна. Тому продаж землі не можливий, доки не вийдуть терміни оренди, тому тут потрібен закон, який дасть кожному і за будь-яких обставин розірвати договір оренди у зв’язку з продажем землі. Це потрібно робити терміново, інакше потім виникнуть проблеми з відшкодуванням збитків. Земля як товар повинна мати ціну, нижче якої ніхто не вправі опуститись, а 15 відсотків податку — це надбання сільських рад.