Скільки грошей ви берете у батьків на кишенькові витрати?

* Мені не доводиться кожного тижня випрошувати у батьків «кишенькові» — вони завжди є в меня на картці (батьки щомісяця поповнюють рахунок). Скільки, точно підрахувати не можу, але достатньо, щоб я ні в чому собі не відмовляла. Можу ходити на дискотеки, в кіно, придбати дещо з одягу, їздити на таксі. Звичайно, щоб зробити більш дорогу покупку, наприклад, дублянку чи новий телефон, — доводиться звертатися до батьків.

Дмитро, 18 років.

* Кишенькових грошей, як і більшості моїх однолітків, батьки не дають. Кажуть, у моєму віці треба вже самому заробляти й допомагати сім’ї. На власні потреби витрачаю свою підвищену стипендію (184,5 гривні) та намагаюся підробляти у вільний від навчання час: роздаю листівки, рекламу, влітку підробляю офіціантом. Без додаткових доходів було б скрутно, тож доводиться викручуватися.

Юрій, 21 рік.

* Гроші для мене не проблема — на вихідні беру в батьків щонайменше 200 «зелених», часом — більше. Щодня можу дозволити собі витратити гривень 500 — це щоб сходити пообідати, пограти в більярд та й машину заправити. Окремо батьки «спонсорують» поїздки на відпочинок, покупки та подарунки для друзів, адже вони розуміють, що в такому віці у мене є чимало можливостей провести вільний час і їх треба використовувати. Стипендію також отримую, але, чесно кажучи, ще жодного разу не витрачав ті гроші.

Ольга, 22 роки.

* Щомісяця отримую батьківську «зарплатню» — 300 гривень. Виходить близько 60 гривень на тиждень, та й то непогано, адже багато хто з однолітків не має й такої фінансової підтримки, деякі взагалі живуть на саму лише стипендію. Останні кілька місяців ще й працюю півдня, тож питання про нестачу грошей вже не стоїть так гостро, як кілька років тому.