Красивий білий п’ятиповерховий будинок на Пушкінській вулиці в Одесі багато хто в Україні і СНД знає як «Будинок з ангелом», або Центр Бориса Литвака. На фронтоні будівлі парить у повітрі скульптура золотого ангела, котрий протягує руки допомоги дітям з патологією центральної нервової системи й опорно-рухової системи. Саме таких дітей тут лікують. Безплатно. Уже 10 років.

— І так буде завжди, — твердо каже депутат Одеської міської ради Борис Литвак, президент благодійного фонду «Майбутнє».

Десять років тому до дня народження Одеси цей будинок було побудовано. Будували, як у колишні часи храми, усім миром. З небагатого міського бюджету і поза ним знаходили кошти допомогти в будівництві, а потім і утриманні Центру.

Для маленьких пацієнтів — лікування безплатне. А Центру утримання однієї хворої дитини коштує 50 гривень. Курс лікування — три тижні для немовлят, п’ять тижнів — для інших дітей. За день приймають до 300 діток. Через руки тутешніх лікарів уже пройшло близько 20 тисяч хворих. Обслуговують пацієнтів — від ліфтера до директора — лише 80 осіб. У тому числі 15 лікарів, дефектолог, логопед, ортопед, три психологи, методисти й інструктори з лікувальної фізкультури, педагоги із соціально-психологічної адаптації, масажисти, медсестри з бальнеотерапії, фізіотерапії.

Кредо медиків — жодних експериментів над дітьми. Лікування побудоване на класичних методах реабілітації: лікувальна фізкультура, різні види масажу, фізіотерапія, голкотерапія, водяні процедури, методи корекційної психології, педагогіки, логопедичної допомоги. Діти, яких приносять до Центру на руках, ідуть звідси своїми ногами.

Унікальність Центру ще й у тому, що тут створено умови не тільки медичної допомоги, а й психолого-педагогічної корекції, організації інвалідного спорту. В арсеналі — спеціальні програми для розумово відсталих дітей, з церебральним паралічем та іншими захворюваннями. Кожна дитина почувається «зіркою»: діти вчаться вільно спілкуватися як із собі подібними, так і зі здоровими — членами театральних, вокальних, танцювальних колективів, які часто бувають тут.

Відкрився в Центрі і ляльковий театр, у якому діти — актори-лялькарі.

Маленькі пацієнти тут позбавлені страху перед «білим халатом». Для них Центр — це гра-мандрівка у світ цікавого і приємного.

Черга на лікування в Центрі, на жаль, величезна — щодня до 100 листів надходить від батьків, які благають урятувати дітей. І вже давно Одеський центр з лікування дітей став усеукраїнським.

— Я налаштований оптимістично, — каже Борис Литвак. — І тільки тому, що знаю: є на світі люди, для яких заповідь «Не відмовляй у благодіянні, якщо рука твоя спроможна зробити це» не порожні, а наповнені найглибшого змісту слова.

Фото Олега ВОЛОДИМИРСЬКОГО.