— Це катастрофа, — каже керівник приватно-орендного підприємства «Іванівське», що в Теребовлянському районі на Тернопільщині, Антон Білик. — 51 рік працюю в сільському господарстві, 34 з них очолюю господарство, але такої ситуації на селі не пам’ятаю. Основною культурою, на якій трималася господарка, були цукрові буряки. Торік ми мали чудовий урожай —понад 600 центнерів з гектара. Але ні копійки «живих» грошей за цукросировину не отримали. Замість грошей цукровий завод видав цукор, який неможливо збути. Чим підживлювати озимину? Маємо багато худоби, бички вагою 750—800 кілограмів перестоюють. М’ясокомбінати відмовляються їх брати або пропонують смішну ціну. Вони переробляють імпортну сировину, часто контрабандну, і їм наші біди не болять.

На 70 відсотків наростило торік виробництво продукції агропромислове підприємство «Агропродсервіс», що в Тернопільському районі, а сьогодні його генеральний директор Андрій Баран каже, що недолуга політика в АПК руйнує господарство. З осені підготували під цукрові буряки 2 тисячі гектарів, але з відомих причин сіятимуть не більше 500. Понад 4 мільйони гривень витратили на придбання бурякозбиральної техніки, а тепер куди її дівати? Є 6 тисяч голів свиней, збиралися ще стільки поставити на вирощування, але для чого? Щоб продати за собівартістю — по 5 гривень за кілограм? «Виріжу все до нуля», — обіцяє Андрій Степанович.

— Минулий рік був Роком села, а цей стане його роковинами, — пророкує керівник агрофірми «Горинь», що в Лановецькому районі, Осип Гасюк. — Уперше за роки існування «Горині» ми не готові вийти в поле. Український селянин Україні не потрібний. Банки жиріють на наших бідах, менш як під 20 відсотків кредитів ніхто не дасть. Держава мала повернути кошти для погашення кредитів — де вони? Цукрові заводи відмовляються давати насіння буряку, спиртові — кукурудзи, нема за що купити пальне, добрива. 25 років плекав племінне стадо, а тепер доведеться пустити його під ніж, щоб вийти в поле. Та й що виручимо, якщо худоба нині не в ціні?

Непокоїть те, що про катастрофу з посівною кажуть не лише дрібні, а й найсильніші господарства Тернопільщини. Область торік посіла друге місце в Україні з виробництва сільськогосподарської продукції, давши приріст на 6,7 відсотка, а нині не може вийти в поле. Для проведення весняно-польових робіт потрібно 280 мільйонів гривень. За словами першого заступника голови облдержадміністрації Петра Вовчука, вийти в поле за власні кошти можуть лише 17 господарств, 228 (40 відсотків) мають реальну можливість оформити грошовий кредит, ще 147 господарств (26 відсотків) розраховують на товарні кредити переробних підприємств і комерційних структур, а майже третина агроформувань без допомоги держави — потенційні кандидати в банкрути. Якщо насінням пшениці область переважно забезпечена, то міндобрив до потреби є лише 33 відсотки, засобів захисту рослин — 16, пального — 26.

Хоч як це парадоксально, найбільше господарства підкосив рекордний за роки незалежності врожай цукрових буряків — 2,2 мільйона тонн. Ціна цукру впала до 2.10—2.20 гривні за кілограм за задекларованих урядом 2.85. «Українська продовольча компанія», якій на Тернопільщині належить шість заводів із восьми, заборгувала товаровиробникам за здану продукцію 32,7 мільйона гривень. Нині жодне з її підприємств не веде переговорів про укладення договорів на вирощування цукрової сировини. Цим опікуються лише Чортківський і Кременецький заводи, що належать іншим власникам. Нині на зберіганні на цукрових заводах і в господарствах лежить понад 40 тисяч тонн цукру більш як на 114 тисяч гривень (40 відсотків потреби на посівну). Це практично заморожені кошти. Канали збуту сільськогосподарської продукції монополізовано посередницькими структурами, які диктують ціни, обдираючи селянина до нитки. Не дивно, що від такого життя люди втікають по закордонах. За оцінками експертів, 10 відсотків сільського працездатного населення області нині заробляють на утримання своїх родин за межами України.

Про критичну ситуацію, що склалася в агропромисловому комплексі, йшлося днями на сесії облради, спеціально скликаній з цього приводу. Було багато гарячих виступів. В одному із них пропонувалося гнати свиней до столиці, а трактори — до кордону, щоб перепинити шлях контрабанді. Однак вирішили діяти цивілізовано. Прийнято звернення Тернопільської обласної ради до Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів з приводу критичної ситуації, що склалася в агропромисловому комплексі області у зв’язку з незадовільною ціновою, кредитною та податковою політикою. У ньому чотирнадцять вимог. Чи почують крик селянської душі нагорі?

Тернопільська область.