«Не тільки слухати, а й чути!»

Кажуть, начебто наше суспільство збайдужіло до проблем країни — через те, що їх надто багато. З другого боку, через те, що будь-які намагання змінити ситуацію «знизу» ніби в болоті тонуть у байдужості до них влади, незважаючи на задекларовану нею турботу про «маленького» українця.

Тим часом пошта на матеріали рубрики «Тема» спростовує твердження про байдужість суспільства: наші читачі пишуть не лише про «маленькі», а й цілком масштабні державні проблеми. От тільки б, пишуть вони, державні мужі не лише слухали, про що говорять люди, а й чули це, та бодай робили спроби змінити ситуацію на краще.

І, звичайно, як завжди, — чимало листів, у яких читачі обговорюють порушені на сторінках газети проблеми, критикують, гніваються, пропонують. Про це розповідає сьогоднішня добірка з пошти рубрики «Тема».

«Валентині Писанській від Макаренка Гарія Миколайовича. Хочу висловити власний погляд на одну з Ваших статей про проблеми Чорноморського флоту. Але передовсім — моя оцінка «ГУ» і Вас. «Голос України» — це голос Голови Верховної Ради. Змінюється голова, змінюються погляди видання. У газеті немає голосів простих громадян, бо 5—6 рядків з листів звичайних українців, які інколи потрапляють на сторінки «ГУ», — швидше безголосся простих людей.

Ви якось писали, що не є прихильницею В. Януковича. Але все, що читав з досі написаного Вами, це — ненависть до «помаранчевих». Ви пишете, що ЧФ РФ дає нині роботу тисячам українців у Севастополі. Але на підприємствах ЧФ РФ немає місця для УКРАЇНЦІВ (виділено автором. — В. П.), а Севастополь став відстійником для морських пенсіонерів Росії. Росія намагається створити в Криму потужну «п’яту колону» агресивних україноненависників. А Ви що, цього не бачите, не бажаєте бачити, чи маєте завдання цього не бачити?»

У рубриці «Тема» часто друкуються матеріали про наші проблеми зі вступом до ЄС. У мене склалося враження, що чимало громадян чекають від спільноти газу, бензину, промислового обладнання, новітніх технологій. Так, начебто вони їх нам спроможні дати! Адже самі залежать від енергоносіїв Росії і країн Близького Сходу. Чи може, вони зацікавлені в появі України — нової потужної держави на ринках збуту, коли й самим їм там тісно?

Помітив, що деякі наші громадяни навіть не соромляться пояснювати своє прагнення жити в ЄС так: «Хочемо туди, бо там люди живуть заможніше». То це ж вони собі самі створили блага! А ми хочемо на готове? Хіба ми не вдатні? Але запитання: якого саме рівня життя маємо досягти, щоб увійти до ЄС? Скільки було президентів, які декларували вступ до ЄС, але жоден не оприлюднив плану дій, не пояснив конкретно, за яких умов це можливе. Тож, виходить, що без ЄС ми не створимо бажаного достатку, а без достатку туди не приймають. Моя думка така: доки ми не будемо прислухатися один до одного, не оцінюватимемо політиків за їхніми конкретними справами, а не за красивими словами, та не змусимо їх звітувати про зроблене — доти будемо жебраками.

Батрак В. Т.

Полтава.

Чи вони читають «Голос України»

У «Голосі України» не тільки під рубрикою «Тема» друкується чимало матеріалів журналістів, фахівців різних галузей господарства зі справжніми державницькими проблемами й пропозиціями, як ці проблеми розв’язати. Але не пам’ятаю, щоб представники влади, які й повинні їх розв’язувати, написали до газети, мовляв, дякуємо за підказку, адже її втілення в життя сприяє усуненню недоліків. Або: «Ваша пропозиція врахована й реалізована». Може, це тому, що вони не читають «Голосу України»?

Ви багато пишете про ЖКП і тарифи на них, вимагаючи від влади економічного обгрунтування. А вона вперто не бажає поділитися з громадою цією «таємницею». Але неважко здогадатися: якщо за «базу» брати вартість «мерседеса», то тарифи обгрунтовані. А коли оплату праці, то виходить свавілля можновладців.

В Україні силу закону мають закони Верховної Ради, укази Президента, постанови Кабміну. Але, з’ясовується, є у нас і «надорган»: Національна комісія електроенергетики, яка розробляє тарифи й від власного імені їх запроваджує. За її розпорядженням від 19.12.06 встановлені роздрібні ціни на природний газ для потреб населення за спеціальною таблицею. Ознайомившись з нею, доходиш висновку, що розробники ніколи не мали справи з розрахунками за спожитий газ — такі незрозумілі запропоновані ними «розрахунки». Пропоную оприлюднити імена авторів цієї таблиці — нехай народ знає своїх «героїв».

Дивовижна річ — наша Конституція! А також правда в ній: усі її шукають, та ніяк не знайдуть. І все тому, що й Конституцією, і правдою кермують чиновники-олігархи. Тому й скидається Основний Закон на дишло, яке «куди повернеш, туди й вийшло», та яке крутять усі кому як заманеться. Люди нині не можуть збагнути: хто саме управляє державою — Верховна Рада, Кабмін чи Президент? І хто з них справжній, а хто тимчасовий?

Микола ЛАЩЕНКО.

Червоний Лиман

Донецької області.

Чи є такі сили?

Останнім часом ми часто чуємо про «різні політичні сили», одні з яких начебто й уві сні ведуть боротьбу за процвітання України, а інші начебто тільки те й роблять, що її руйнують і роз’єднують, що призводить до зубожіння народу. Тим часом політика — це суспільна справа, пов’язана з діяльністю у сфері суспільних відносин, суть яких — визначення форм і завдань функціональної діяльності держави в інтересах її зміцнення та впорядкування життя громадян. А організація людей, котрі присвятили себе реалізації цієї мети, і є політичною силою.

На мою думку й на жаль, в Україні таких сил немає. Натомість присутні корумповані, напівкримінальні буржуазні угруповання, які, цинічно прикриваючись начебто турботою про народ, ведуть між собою жорстоку холодну війну за владу як джерело подальшого збагачення. А шантаж, підкуп, наклепи, підсиджування, популізм — частка арсеналу цієї боротьби...

Чернігів.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.