Погожої літньої днини з місцевого пагорба цією місциною й справді можна замилуватися: величезне водне
«дзеркало» так і манить до себе незвичною синявою. Вирвавшись із задухи промислових кременчуцьких передмість, необізнаній людині так і хочеться побігти назустріч цій «синьоокій оазі», за якою аж ген на горизонті густо розкидано сільські хатини. Душа радіє: «... А у селах, у веселих, і люди веселі»! Ні, не ... веселі. Бо варто лише у першого-ліпшого жителя Бондарів чи сусідніх сіл поцікавитися отим «дивом природи», як веселий настрій розвіється уже з першим подихом вітерця: «Відчуваєте? А ми ж тут живемо!»І справді, навіть ті, хто вперше подорожує автотрасою Полтава — Олександрія на в’їзді у Кременчуцький район (з боку обласного центру) починають мимоволі підозріло озиратися: що за неприємний запах? І що ближче підходитимете ви до дивного озера, то більше... нудитиме вас від незвичного сморіду.
«Аромати» автозаправної станції на цьому тлі швидко почнуть здаватися «Шанеллю №5», бо перш ніж роздивитеся ви що й до чого, очі неодмінно почнуть сльозитися, а відсутність протигазу видаватиметься найбільшою помилкою в житті. Чорні від нафти береги, вода, що виграє на сонці «всіма барвами веселки» і довгий чорний слід, що тягнеться десь із підземної труби водним плесом... Не побачити на цих берегах ні верб, не почути співу птахів, які, певне, воліють облітати цю місцину «десятою дорогою». Навіть невибагливий очерет і той «боїться» підбиратися близько до «води»... І важко повірити, що все побачене відбувається на початку ХХІ століття, на благодатній полтавській землі, всього за десяток кілометрів від наддніпрянського Кременчука...Це і є так званий
«ставок-випаровувач» Кременчуцького нафтопереробного заводу «Укртатнафта» — найбільше нещастя Кременчуцького району. А жителів навколишніх сіл — і поготів. Люди давно не користуються тут водою з криниць, «споживачами» якої є лише домашня живність. Утім, розповідають, навіть вона потерпає потім від цілком «людських» болячок: навіть у невибагливих до харчів свиней протягом року майже повністю... руйнується печінка. От вам і «ставочок»!...
На початку 60-х років минулого століття, коли нафтопереробний завод лише будували, саме слово «екологія» було певною екзотикою, а тому й воліли не думати про неї. Відтоді вже п’ятий десяток років усі відходи виробництва (враховуючи надзвичайну неефективність переробки нафти на вітчизняних НПЗ) «пливуть» сюди підземними трубами, аби «відкритися» тут у «всій своїй красі». Хоч свого часу «планували», що з певною циклічністю природа «відтворюватиметься».—
Щодоби у такий спосіб виливається в середньому до двох з половиною тисяч тонн нафтовідходів, — свідчить голова Бондарівської сільської ради Леонід Заіченко (на знімку ліворуч). — Однак залежно від того, як працює завод, викиди ці можуть бути й інтенсивніші. Неважко підрахувати, скільки цієї гидоти потрапляє сюди за місяць, рік... Гадаю, цю землю вже жодним дивом не «оживити».—
Оце і є справжня зона екологічного лиха, — додає голова Кременчуцької райдержадміністрації Іван Панасенко. — І головне, що власними силами ми нічого тут не можемо вдіяти. Навіть щось попередити чи заборонити... Мене навіть дивує інколи позиція наших громадських та екологічних організацій, журналістів! Щойно почалися розмови, що неподалік Комсомольська споруджуватимуть металургійний комбінат «Ворскла-Сталь», яка хвиля критики здійнялася! Ще не встигли перший кілочок, як кажуть, забити, а й екологи, й преса один поперед одного почали «обсмоктувати» цю тему, жахаючи людей ймовірною небезпекою екологічного лиха. А на оце лихо, яке вже не одне десятиліття, в буквальному розумінні, отруює життя людям, ніхто чомусь не зважає......Цими днями довелося побувати в Кременчуцькому районі разом з головою Полтавської облдержадміністрації Валерієм Асадчевим. Місцеві керівники повезли його на
«екскурсію» й на бондарівський «ставок». Керівник області вже багато чув про цю рукотворну «біду», та побачивши все на власні очі, теж був уражений. Але що вдієш? Навіть у масштабах області кардинально вплинути на ситуацію важко. Ну, хіба вкотре оштрафувати НПЗ, але що ті символічні штрафи для такого промислового «монстра»? Та й не «заткнеш» ними трубу, яка день і ніч робить свою воістину чорну справу.— Єдине, що може втішити в цій ситуації, —констатував Валерій Асадчев, — те, що нині готується проект капітальної реконструкції нафтопереробного заводу. Його модернізація дасть змогу вийти на якісніший рівень переробки нафтопродуктів, а це означає, що зменшаться й шкідливі викиди. Загальна сума інвестицій, за нашими даними, становить близько 200 мільйонів євро. Ми хочемо підключитися до цього проекту саме в частині екологічної програми. І це питання треба ставити дуже серйозно, бо, як бачимо,
«косметичними» методами тут уже не обійтися. Настав час розв’язувати проблему кардинально.Отже, знову залишається чекати. Скільки разів уже чули це жителі Бондарівської сільської ради! Скільки було розмов, скільки паперу списано на скарги!
Фото автора.
